Валерія Карпиленко

«Квіти і зброя» - так назвала свою поетичну збірку маріупольська журналістка Валерія Карпиленко «Нава». 2022 року вона як пресофіцерка «Азову» розповідала світові про оборону «Азовсталі», а потім майже рік провела в російському полоні й написала про це книжку.

Ключові досягнення

З 2015 року в пресслужбі полку «Азов»; згодом очолювала пресслужбу Донецького прикордонного загону (2017–2020)

Під час оборони Маріуполя 2022 року працювала в пресслужбі «Азову» на заводі «Азовсталь»; там отримала звання капітана

Медаль «За військову службу Україні» (указ № 343/2022 від 17 травня 2022)

Авторка поетичної збірки «Квіти і зброя» та книжок «Полон» і «Азовсталь. Сталева пресслужба» (2024)

Квіти і зброя

Так називається поетична збірка Валерії Карпиленко. Вона народилася в Маріуполі, вивчала журналістику в Маріупольському державному університеті, стала кандидаткою наук із соціальних комунікацій і викладала там само. А 2014 року, коли на Донбасі почалася війна, взялася за військову журналістику.

Голос «Азову»

2015 року Валерія прийшла добровольницею до пресслужби полку «Азов» і працювала з журналістами. З 2017 року вона очолювала пресслужбу Донецького прикордонного загону, а 2020-го пішла з військової служби.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Валерія повернулася до «Азову». 27 лютого 2022 року її привезли на завод «Азовсталь» у Маріуполі. Там вона працювала в пресслужбі полку, яку очолював Дмитро Козацький: значною мірою завдяки роботі пресслужби світ дізнавався, що відбувається в оточеному місті. На заводі Валерія отримала звання капітана, а 17 травня 2022 року президент нагородив її медаллю «За військову службу Україні».

5 травня 2022 року в бункері «Азовсталі» вона одружилася з прикордонником Андрієм Суботіним. За два дні він загинув.

Полон і книжки

У травні 2022 року, коли українські військові за наказом виходили з «Азовсталі», Валерія потрапила в російський полон. Додому вона повернулася у квітні 2023 року під час обміну, провівши в полоні майже рік.

Після звільнення вона написала про пережите. 2024 року у видавництві «Фоліо» вийшли її книжки «Полон» та «Азовсталь. Сталева пресслужба» - про роботу пресслужби під час оборони заводу. Підписує їх вона як Валерія «Нава» Суботіна.

Чому це важливо сьогодні

Поки тривала облога, пресслужба «Азову» була одним із небагатьох голосів, які доносили до світу правду про Маріуполь, і Валерія була серед тих, хто робив цю роботу. Слово стало її зброєю: спершу в роботі пресслужби з оточеного заводу, потім у книжках про оборону й полон, які зберігають цю історію для тих, хто прийде після. Майже рік полону не змусив її замовкнути. Її слова про те, що «Україна не могла тебе покинути», варто почути кожному, хто чекає своїх із полону.