1990–2022
Михайло Чупрін
Командир танкової роти «Азову»
За дипломом він будівельник, а воювати пішов танкістом. Коли його рідний Красний Луч окупували, Михайло Чупрін «Чуп» вивіз матір у безпечне місце й пішов до «Азову», а 2022 року командував танковою ротою в обороні Маріуполя. Герой України (посмертно).
Ключові досягнення
- Один із перших бійців танкової роти «Холодний Яр» полку «Азов» (з 2015 року); воював за Широкине
- Командир танкової роти «Азову» з вересня 2020 року
- У лютому – березні 2022 року танкісти його роти відбили вісім спроб прориву оборони Маріуполя; 13 березня він особисто підбив 3 танки й 2 бронетранспортери
- Герой України (посмертно; указ № 167/2022 від 25 березня 2022 року)
Будівельник, який став танкістом
Михайло Чупрін вчився будувати: 2012 року він закінчив Донецький технічний університет за фахом «промислове і цивільне будівництво». Народився він 1990 року в Красному Лучі на Луганщині (нині Хрустальний). 2014 року, коли місто захопили бойовики так званої «ЛНР», Михайло спершу перевіз матір на підконтрольну Україні територію, а тоді сам пішов до «Азову».
«Чуп» і «Холодний Яр»
Саме тоді в «Азові» почали формувати танковий підрозділ: роту «Холодний Яр». Михайло, якого побратими знали за позивним «Чуп», був одним із перших її бійців. З березня 2015 року він тренувався як навідник танка, а бойове хрещення рота пройшла в боях за село Широкине біля Маріуполя. Згодом Михайлу доручили командувати екіпажем, він став офіцером, а у вересні 2020 року очолив усю роту.
Оборона Маріуполя
З першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року рота Чупріна обороняла Маріуполь. Танкісти тримали оборону вздовж вулиці Набережної, якою переважно наступав ворог, і з 25 лютого до 12 березня відбили вісім спроб прориву. 13 березня, коли російські війська пробували прорватися до міста з боку селища Старий Крим, старший лейтенант Чупрін особисто підбив три танки й два бронетранспортери.
Михайло Чупрін загинув у бою в Маріуполі 19 березня 2022 року. Йому був 31 рік. 25 березня йому посмертно присвоїли звання Героя України; тим самим указом цю відзнаку посмертно отримали також азовець Станіслав Партала й нацгвардієць Дмитро Апухтін.
Чому це важливо сьогодні
Михайло Чупрін втратив дім ще 2014 року, але не дав війні вирішити за нього: подбав про матір і пішов боронити країну. Він опановував нову для себе справу з нуля і за кілька років виріс від навідника до командира роти. У Маріуполі його танкісти тиждень за тижнем не пускали ворога в місто. Його шлях показує, що захисників не народжують - ними стають ті, хто вирішив не віддавати свою землю.
