Олександр Мацієвський

Він народився в Кишиневі, а 2008 року переїхав до Ніжина. Електромонтер Олександр Мацієвський пішов добровольцем у тероборону й воював снайпером під Бахмутом. Його останні слова в полоні, «Слава Україні!», стали символом незламності.

Ключові досягнення

Пішов добровольцем у тероборону в перші дні повномасштабного вторгнення (березень 2022)

Снайпер 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівщини на бахмутському напрямку (з листопада 2022)

Герой України (посмертно, указ № 146/2023 від 13 березня 2023)

Його ім'ям названо вулиці в Ніжині, Чернігові, Краматорську, Ізюмі та провулок у селищі Гребінки на Київщині

Із Кишинева до Ніжина

Олександр Мацієвський народився 1980 року в Кишиневі. Там він закінчив школу й здобув фах електромонтера. 2008 року разом з родиною переїхав до Ніжина на Чернігівщині й працював електромонтером у Ніжині та Києві.

Електромонтер, який став снайпером

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Мацієвський пішов добровольцем. 11 березня 2022 року його зарахували до 163-го батальйону 119-ї окремої бригади територіальної оборони Чернігівщини. Він пройшов вишкіл і з листопада 2022 року воював снайпером на бахмутському напрямку.

Наприкінці грудня 2022 року, під час боїв за Соледар, Олександр Мацієвський потрапив у полон і 30 грудня, беззбройний, був розстріляний російськими військовими після слів «Слава Україні!»; йому було 42 роки.

Як його пам’ятають

14 лютого 2023 року його поховали на Алеї Слави в Ніжині. У березні 2023 року, після того як в мережі з’явилося відео, СБУ встановила його особу, а 13 березня йому посмертно присвоїли звання Героя України.

Його останні слова стали для українців символом незламності. Ім’я Мацієвського носять вулиці в Ніжині, Чернігові, Краматорську, Ізюмі та провулок у Гребінках. Його історія нагадує: вбивство полоненого - воєнний злочин, і такі злочини розслідують, щоб винні понесли відповідальність.