Назарій Гринцевич

Його називали наймолодшим захисником «Азовсталі», а сам він казав: «Я - звичайний солдат». Бойовий медик «Азову» Назарій Гринцевич пережив полон, повернувся на фронт і командував взводом розвідки. Герой України (посмертно).

Ключові досягнення

Бойовий медик «Азову» під час тримісячної оборони Маріуполя й заводу «Азовсталь» (2022)

Орден «За мужність» III ступеня (2022)

Після звільнення з полону повернувся до служби й став одним із засновників підрозділу артилерійської розвідки «Контакт 12»

Герой України (посмертно, указ № 467/2025 від 8 липня 2025)

«Я - звичайний солдат»

Назарія Гринцевича називали наймолодшим захисником «Азовсталі». Сам він до цього ставився спокійно: «Я не вважаю, що щось зробив прям “вау”. Я - звичайний солдат».

Зі студентської лави - до «Азову»

Назарій народився 2003 року у Вінниці. Ще до 18 років, першокурсником університету, він пройшов курс молодого бійця в «Азові» й залишився в підрозділі.

З першого дня повномасштабного вторгнення Назарій, позивний «Грєнка» (пишуть також «Грінка»), захищав Маріуполь як бойовий медик «Азову». Три місяці він тримав оборону на заводі «Азовсталь». Згодом Назарій казав, що всі, хто вижив на «Азовсталі», вийшли звідти завдяки командирові Денисові Прокопенку. У травні 2022 року за наказом командування захисники вийшли з заводу й потрапили в полон. Понад чотири місяці потому, у вересні 2022 року, Назарій повернувся додому під час обміну, в якому звільнили 215 українських військових.

Повернення на фронт

Після реабілітації Гринцевич повернувся до служби. Разом із побратимами він заснував підрозділ артилерійської розвідки «Контакт 12» у бригаді «Азов» і командував у ньому взводом оптичних спостерігачів. Молодший лейтенант Назарій Гринцевич загинув 6 травня 2024 року в бою поблизу Кремінної на Луганщині. Йому був 21 рік.

Як його пам’ятають

8 липня 2025 року Назарію посмертно присвоїли звання Героя України. Для багатьох він став уособленням покоління, яке пішло захищати країну просто зі студентської лави. А його слова, записані навесні 2022 року в Маріуполі, - «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну» - досі повторюють як просте й щире напуття.