бл. 1618–1680
Іван Сірко
Кошовий отаман Запорозької Січі
Один похід на Кафу - і близько 2 тисяч невільників вийшли з кримської неволі. Іван Сірко, один з найвідоміших кошових отаманів Запорозької Січі, воював проти Криму й Османської імперії, а в народній пам'яті став героєм легенд і дум.
Ключові досягнення
- Багаторазово обирався кошовим отаманом Запорозької Січі (уперше - восени 1662 року, востаннє - 1673-го, і залишався на посаді до смерті)
- Похід на Кафу (Феодосію) 1667 року, під час якого визволив близько 2 тисяч християнських невільників
- Кілька походів на Крим, зокрема до Бахчисарая, і на турецькі фортеці Очаків та Іслам-Кермен
- Разом з військами гетьмана Івана Самойловича зупинив турецько-татарський наступ під час Чигиринських походів (1677–1678)
Дві тисячі людей на волю
1667 року запорожці на чолі з Іваном Сірком дійшли до Кафи (нині Феодосія) у Криму й визволили близько 2 тисяч християнських невільників. Це був лише один з його походів. Сірко кілька разів ходив на Крим, зокрема до Бахчисарая, а в 1670–1671 роках - на турецькі фортеці Очаків та Іслам-Кермен.
Звідки він узявся?
Точно цього не знає ніхто. Енциклопедії називають різні роки народження - від 1605–1610 до близько 1618-го. Перший біограф Сірка, Дмитро Яворницький, вважав його уродженцем Мерефи на Слобожанщині, а сучасний історик Юрій Мицик - Мурафи на Поділлі. У документах Сірко вперше згадується 1653 року. Наприкінці 1650-х він був кальницьким (вінницьким) полковником, а восени 1662 року його вперше обрали кошовим отаманом.
Союзники, що змінювалися
Сірко часто змінював політичні союзи. Він виступав проти пропольської політики гетьманів Івана Виговського та Павла Тетері, 1668 року воював у повстанні на Лівобережжі проти московської влади, якийсь час підтримував Петра Дорошенка, але розійшовся з ним, коли той пішов на зближення з Османською імперією. 1672 року Сірка заарештували й заслали до Тобольська, проте вже наступного року він повернувся і знову очолив Січ, тепер до кінця життя. У 1677–1678 роках разом з військами гетьмана Івана Самойловича й московським військом він зупинив наступ турків і татар.
Сірко помер у серпні 1680 року на своїй пасіці в Грушівці. Його поховали біля Чортомлицької Січі (нині село Капулівка на Дніпропетровщині).
Дискусії та оцінки
Легенди про Сірка з’явилися ще за його життя. Він - герой народних переказів і дум; за переказами, його вважали характерником, тобто козаком з надприродними здібностями. Це фольклор, а не задокументовані факти.
Найвідоміша легенда пов’язує Сірка з «Листом запорожців турецькому султанові», який прославила картина Іллі Рєпіна (1891). Відомо багато версій цього тексту з різними датами й підписами; дослідники здебільшого вважають його літературним твором, а не автентичним документом. По-різному оцінюють і політику Сірка: він не раз змінював союзників і ставлення до Москви, Варшави та гетьманів, тож історики неоднаково тлумачать його мотиви.
Чому його пам’ятають
Сірко став одним із символів козацької звитяги й захисту України від набігів. Його подвиги оспівані в думах, а Дмитро Яворницький присвятив йому окрему біографію (1894).
