1947–2023

Ніна Матвієнко

Співачка, голос української пісні

Співачка

Для її голосу «срібного флейтового тембру» писали Станкович і Скорик. Ніна Матвієнко понад пів століття співала українську пісню: від давніх колядок і веснянок до виступів з «Океаном Ельзи». Солістка Хору імені Верьовки, Герой України.

Ключові досягнення

  • Солістка Українського народного хору імені Григорія Верьовки (1968–1991) і тріо «Золоті ключі»
  • Перша виконавиця творів, написаних спеціально для неї, зокрема пісень Євгена Станковича, що ввійшли до фольк-опери «Цвіт папороті»
  • Шевченківська премія (1988), звання Героя України (2006)
  • Посмертна відзнака Президента України «Національна легенда України» (2024)

Голос, для якого писали композитори

Енциклопедія сучасної України описує голос Ніни Матвієнко як «срібного флейтового тембру». Композитори писали спеціально для нього. Євген Станкович створив для неї пісні, що ввійшли до фольк-опери «Цвіт папороті», Мирослав Скорик - обробку «Засвічу свічку», Олександр Кива - камерні кантати на слова Тичини й Шевченка.

Від інтернату до Хору Верьовки

Ніна Матвієнко народилася 1947 року в селі Неділище на Житомирщині, у великій селянській родині. З 11 років жила й навчалася в школах-інтернатах, потім працювала на заводі в Коростені. 1966 року вступила до вокальної студії при Хорі імені Григорія Верьовки, а 1968-го стала його солісткою і залишалася нею до 1991 року. Водночас співала в тріо «Золоті ключі».

Перші 30 років її репертуар складали здебільшого народні обрядові пісні: щедрівки, колядки, веснянки, купальські й жниварські.

Від колядки до року

З 1991 року Матвієнко співала в ансамблі «Київська камерата». 1995 року зіграла 16 вистав з нью-йоркським театром La MaMa, знімалася в кіно й телевиставах, зокрема «Маруся Чурай» і «Катерина Білокур». А у 2000-х виходила на сцену з «Океаном Ельзи», «Танком на майдані Конґо» та Олегом Скрипкою. Шевченківська премія (1988) і звання Героя України (2006) - теж її.

Ніна Матвієнко померла 8 жовтня 2023 року в Києві, за два дні до свого 76-річчя.

Чому це важливо сьогодні

Матвієнко донесла до сучасних слухачів давні обрядові пісні й показала, що народний спів може звучати поруч з академічною музикою та роком. 2024 року її посмертно відзначили відзнакою «Національна легенда України».