Олександр Засядько

Кажуть, сусіди скаржилися губернаторові, що він палить копиці сіна. Так Олександр Засядько, нащадок запорізьких гармашів із Полтавщини, випробовував бойові порохові ракети, а згодом зробив пускові станки, що випускали по шість ракет одразу. Його ім'я носить кратер на Місяці.

Чому горіли копиці?

Кажуть, сусіди Олександра Засядька колись поскаржилися на нього губернаторові: він палить копиці сіна. Губернатор запитав, чиє сіно, а почувши, що власне, відповів: «Нехай палить». Копиці були мішенями для ракет: якщо ракета влучала, сіно спалахувало.

Син січового гармаша

Засядько народився 1779 року в козацькому містечку Лютенька на Полтавщині. Його рід вів історію від лубенського полковника Якова Засядька, а батько, Дмитро Засядько, був останнім головним гармашем Запорізької Січі. Олександр обрав батькову стежку: закінчив кадетський корпус у Петербурзі й став офіцером-артилеристом російської армії. Він ходив через Альпи, воював з турками на Середземному морі й на Дунаї та з військами Наполеона і за хоробрість отримав золоту шпагу.

Ракети з Полтавщини

1815 року полковник Засядько несподівано пішов зі служби й повернувся до рідної Лютеньки. Він продав батьків маєток, а на виручені гроші збудував кузню й піротехнічну лабораторію. Ракети випробовували на піщаних вигонах між Лютенькою та Великими Сорочинцями. За кілька років Засядько створив запалювальні й фугасні порохові ракети, що летіли на понад 2 кілометри, і пускові станки: для однієї ракети і для залпу з шести. Першим у світі він не був: до експериментів його спонукали ракети англійця Вільяма Конгріва, а ще раніше подібні ракети мало індійське військо. Але Засядькові вдалося зробити ракети з найвдалішою на той час конструкцією.

Ракетний генерал

Після показових пусків під Петербургом ракети прийняли на озброєння, і Засядько налагодив їхнє серійне виробництво. Він заснував артилерійське училище і став його першим директором, створив ракетні роти й навчав солдатів воювати новою зброєю. Справжньою перевіркою стала війна з Туреччиною 1828–1829 років: під час облоги фортеці Браїлів (нині Бреїла в Румунії) військо випустило понад 3 тисячі ракет, і за чотири дні гарнізон здався. Згодом капітулювали й інші турецькі фортеці. Засядько дослужився до генерал-лейтенанта й начальника штабу артилерії, а потім через хворобу пішов у відставку. Останні роки він прожив у Харкові, де й помер 1837 року.

Чому це важливо сьогодні

Олександр Засядько показав, що нову зброю можна вигадати й випробувати не в столичній лабораторії, а на лузі під рідним полтавським містечком. Він не просто скопіював чужий винахід, а зробив ракети, які справді влучали, і навчив армію ними користуватися: для нової зброї він створив окремі ракетні роти. Кратер його імені на Місяці нагадує, що історія ракетної техніки має й українські сторінки. Кожен, хто сьогодні конструює ракети в Україні, продовжує справу, яку він почав на полтавських вигонах.