1892–1963
Олена Степанів
Хорунжа Українських січових стрільців
Кажуть - перша жінка-офіцер у світі. Насправді вона переодяглася чоловіком, щоб потрапити до Легіону УСС, здобула офіцерське звання після бою на Маківці 1915 року, два роки була в полоні, а згодом - десять років у радянському таборі за «український націоналізм».
Ключові досягнення
- Здобула офіцерське звання хорунжої Легіону УСС за бій на горі Маківка (1915)
- Два роки провела в російському полоні в Ташкенті (1915-1917)
- Організовувала Листопадовий зрив у Львові 1918 року; чотар Української Галицької армії (1918-1919)
- Здобула докторський ступінь з історії та географії у Віденському університеті (1921)
- Авторка понад 75 наукових праць; 1949 року на 10 років засуджена й вислана до мордовського табору
Дівчина, яку впізнали в строю
Коли 1914 року у Львові формували Легіон Українських січових стрільців, Олена Степанів, студентка історії й географії Львівського університету, прийшла записуватися - переодягнена чоловіком. Охорона її впізнала і хотіла затримати. Врятував правник Володимир Старосольський: переконав командування все-таки зарахувати дівчину до Легіону. Ще студенткою вона отримала під команду чоту.
Офіцерка за бій на Маківці
На початку травня 1915 року Легіон УСС бив ворога за гору Маківку в Карпатах. Степанів воювала в бою, за хоробрість її нагородили і дали звання хорунжої - молодшого офіцера. Через кілька тижнів, 30 травня 1915 року, її захопили в полон і вивезли до Ташкента, де вона провела два роки.
1918 року, повернувшись із полону, Степанів увійшла до Головної управи Легіону, яка готувала Листопадовий зрив - повстання українців у Львові проти Австро-Угорщини. У 1918-1919 роках вона командувала чотою в Українській Галицькій армії.
Географиня після війни
Після війни Степанів здобула докторський ступінь з історії та географії у Віденському університеті (1921) і повернулася до Львова викладати географію в гімназії сестер Василіянок. Польська влада заборонила їй вчителювати 1935 року за українську громадську діяльність, тож вона очолила методичний відділ товариства «Рідна школа». Степанів написала понад 75 наукових праць, зокрема спогади про війну (1930) і дослідження про тогочасний Львів (1943).
Десять років у таборі
1949 року радянська влада засудила Степанів на 10 років за «український націоналізм» і вислала до табору в Мордовії. Її майно конфіскували, документи знищили. Вона повернулася до Львова лише 1956 року і померла там 1963 року, похована на Личаківському цвинтарі.
Чому про неї варто знати
Олена Степанів прожила життя, у якому війна, наука і репресії йшли одна за одною: вона воювала за українську державу, будувала українську географічну науку і заплатила за це десятьма роками неволі. Її історія нагадує, що «перші» в українській історії часто доводили своє право на це слово не одним подвигом, а цілим життям.
