Ольга Басараб - Знай своїх

«Я відмовляюся від усяких зізнань» - це все, що польська поліція записала в протоколі її допиту. Ольга Басараб, учасниця першої жіночої чоти УСС і зв'язкова Євгена Коновальця, не назвала жодного імені й загинула у львівській тюрмі 1924 року.

Дівчина, яка ніколи не плакала

Ольга Левицька народилася 1889 року в селі Підгороддя біля Рогатина, у родині священника (за різними даними, 24 липня або 1 вересня). Батьків вона втратила рано й заробляла на життя уроками. Невисока, стримана й уперта, вона закінчила ліцей у Перемишлі, торговельні курси у Відні, працювала в банку у Львові. А ще стала однією із засновниць перших дівочих гуртків «Пласту».

Жінка в стрілецькому однострої

Коли 1914 року почалася Перша світова війна, Ольга вступила до першої жіночої чоти Українських січових стрільців, разом з Оленою Степанів. Того ж року вона вийшла заміж за Дмитра Басараба. Наступного літа він загинув на італійському фронті. У Відні Ольга опікувалася пораненими вояками й цивільним населенням і за цю роботу отримала відзнаку Червоного Хреста.

Дипломатка і зв’язкова

За часів УНР Басараб працювала секретаркою українського посольства у Фінляндії, бувала у Швеції та Норвегії. Потім служила в уряді Західноукраїнської Народної Республіки, який Євген Петрушевич очолював у Відні. 1920 року вона вступила до підпільної Української військової організації (УВО) і стала особистою зв’язковою її керівника Євгена Коновальця.

1923 року Ольга повернулася до Львова. Удень вона працювала в конторі нафтової фірми й давала приватні уроки мов, а потай збирала відомості для розвідки УВО.

Арешт

У ніч на 9 лютого 1924 року польська поліція провела обшук у її помешканні й знайшла документи УВО. Ольгу заарештували. На допитах вона не назвала нікого. Уранці 13 лютого її знайшли мертвою в тюремній камері. Їй було 34 роки.

Дискусії та оцінки

Польська поліція оголосила, що Басараб покінчила з собою. Українська громада в цю версію не повірила: вважають, що вона загинула від катувань. Після протестів почали розслідування, але воно нічого не з’ясувало. Обставини смерті й досі остаточно не встановлені. Польська влада вважала Басараб шпигункою: її звинувачували у збиранні відомостей про польське військо.

Чому це важливо сьогодні

Ольга Басараб показала, що боротьба за Україну ніколи не була лише чоловічою справою: жінка могла бути стрільчинею, дипломаткою й розвідницею. Її мовчання на допитах показує, яку силу має людина, що не зраджує своїх. Її доля вплинула на ціле покоління галицьких українців, а жіночі українські організації в еміграції обирали її своєю патронкою. Для кожної жінки, яка сьогодні служить чи волонтерить, її шлях - нагадування, що цю дорогу відкрили понад століття тому.