Борис Грінченко - Знай своїх

Слова для цього словника збирали 46 років, а довершив його за два роки один чоловік. Борис Грінченко - учитель і мовознавець із російськомовної родини, який навчав сільських дітей рідною мовою, видавав книжки для селян і дав українцям словник на 68 тисяч слів.

Словник, який чекав 46 років

Уявіть: слова для словника українці збирають 46 років, а словника все нема. 1902 року цю працю доручили людині, якій колись закрили шлях до університету. За два роки Борис Грінченко її довершив.

Хлопчик, який обрав мову

Грінченко народився 1863 року на хуторі Вільховий Яр біля села Руські Тишки на Харківщині, у збіднілій дворянській родині. Батько, відставний офіцер, удома говорив російською, а українською - лише із селянами. Перші вірші хлопчик теж писав російською. Та «Кобзар» Тараса Шевченка усе змінив: Грінченко почав писати українською.

Арешт у шістнадцять

Він навчався в харківському реальному училищі. У шістнадцять років його заарештували за поширення забороненої книжки Сергія Подолинського, і кілька місяців він провів у в’язниці. Вищу освіту йому заборонили, тож Грінченко вчився сам і склав іспит на народного вчителя.

Учитель, який писав підручники

Понад десять років він учителював у сільських школах Харківської й Катеринославської губерній і навчав дітей рідною мовою. Для них написав одні з перших підручників українською, як-от читанку «Рідне слово». Якийсь час працював у школі Христини Алчевської в Олексіївці, але не погодився з тим, що після Емського указу вона вчила дітей російською, і поїхав.

На початку 1890-х Грінченко став одним із засновників Братства тарасівців, члени якого присягнули на Шевченковій могилі поширювати його ідеї. А у відкритих «Листах з України Наддніпрянської» сперечався з Михайлом Драгомановим про шляхи української літератури.

П’ятдесят книжок попри цензуру

1894 року Грінченко переїхав до Чернігова й працював у губернському земстві. На гроші мецената Івана Череватенка він заснував найбільше видавництво на підросійській Україні. Попри цензуру воно випустило 50 популярних освітніх книжок для селян.

Два роки над словником

1902 року він переїхав до Києва. Київська громада доручила йому впорядкувати матеріали, які роками збирала редакція журналу «Киевская старина». Грінченко поставив умову: працю оплатять, а словник вийде під його іменем. Громада погодилася і платила 100 рублів на місяць. Працював він разом із дружиною Марією Загірною. Над словником, який почали задовго до нього, працювали також композитор Микола Лисенко, письменники Іван Нечуй-Левицький і Пантелеймон Куліш. А меценат Євген Чикаленко перевіряв і додавав сільськогосподарські та ботанічні слова.

Чотиритомний «Словар української мови», близько 68 тисяч слів, вийшов 1907–1909 років. Петербурзька академія наук присудила Грінченкові за нього другу премію імені Миколи Костомарова. Довго він лишався найповнішим словником української, і його досі вважають одним із найкращих у світовій лексикографії.

Від партії до «Просвіти»

1904 року разом із Сергієм Єфремовим він заснував Українську демократичну партію, а невдовзі - ще й радикальну. 1905-го обидві партії об’єдналися, і програму спільної партії написав Грінченко. 1906 року він заснував київську «Просвіту» і став її першим головою.

1908 року від туберкульозу померла його донька Настя. Сам Грінченко, теж хворий, поїхав лікуватися до Італії й помер 1910 року в Оспедалетті. Його похорон у Києві перетворився на масовий виступ українців проти влади.

Чому це важливо сьогодні

Грінченко сам обрав українську мову і зробив усе, щоб її мали й інші: учив нею дітей, писав для них підручники, видавав книжки для селян. Він довершив словник, коли імперія ще забороняла українські книжки, і цей словник довго лишався найповнішим. Він показав, що мову захищають щоденною працею: у класі, у видавництві, у «Просвіті». Кожен, хто шукає точне українське слово, користується тим, що він зберіг.