1928–1979
Леонід Биков
Режисер «В бій ідуть тільки „старики“»
З льотного училища його вигнали за місяць, але найвідоміший фільм про льотчиків зняв саме він. Леонід Биков поставив «В бій ідуть тільки „старики“» і зіграв у ньому головну роль, ставши одним із найулюбленіших митців українського кіно.
Ключові досягнення
- Фільм «В бій ідуть тільки „старики“» (1973; роль капітана Титаренка) - Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1977)
- Фільм «Ати-бати, йшли солдати...» (1977; роль Святкіна)
- Ролі у фільмах «Максим Перепелиця» (1956) і «Приборкувачка тигрів» (1954)
- Народний артист УРСР (1974)
Льотчик, якого не взяли в небо
Леонід Биков народився 1928 року в селі Знам’янка на Донеччині в робітничій родині, а виріс у Краматорську. Після восьмого класу він вступив до льотного училища в Кривому Розі, але через місяць його виключили: він додав собі зайвий рік. Тоді Биков пішов до Харківського театрального інституту. Ще студентом він отримав запрошення від режисера Мар’яна Крушельницького до Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка і грав там до 1960 року.
Від «Максима Перепелиці» до «Зайчика»
Кінослава прийшла до Бикова в 1950-х роках з ролями у фільмах «Приборкувачка тигрів» і «Максим Перепелиця». У 1960-х він працював на «Ленфільмі», де вперше став режисером: зняв комедію «Зайчик» і сам зіграв у ній головну роль. З 1969 року Биков працював актором і режисером на Київській кіностудії імені Олександра Довженка.
Небо на екрані
Найвідомішим його фільмом стали «В бій ідуть тільки „старики“» про льотчиків Другої світової. Биков його поставив і зіграв капітана Титаренка. Фільм мав величезний успіх, а 1977 року отримав Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка. Того ж року вийшов його фільм «Ати-бати, йшли солдати…».
11 квітня 1979 року Биков загинув в автокатастрофі на трасі поблизу Києва. Він залишив лист-заповіт друзям, Івану Миколайчуку та Миколі Мащенку, і за ним його поховали на Байковому кладовищі без офіційних промов.
Чому його пам’ятають
Фільми Бикова поєднують гумор, ліризм і людяність, і їх дивляться нові покоління глядачів. У Києві йому стоїть пам’ятник, а одну з ескадрилей українського льотного полку названо його іменем.
