Олександр Довженко

1958 року критики назвали його «Землю» серед 12 найкращих фільмів усіх часів. А вдома Олександра Довженка цькували за «націоналізм», Сталін заборонив його «Україну в огні», і до Києва режисерові так і не дали повернутися.

Від карикатур до кіно

Олександр Довженко народився 1894 року на хуторі В’юнище біля Сосниці на Чернігівщині, у селянській родині. Він закінчив Глухівський учительський інститут і викладав у Житомирі. У 1917–1919 роках служив в Армії УНР; наприкінці 1919-го його затримала ЧК, і від табору Довженка врятувало заступництво партії боротьбистів. Згодом він працював у представництвах УСРР у Варшаві й Берліні, вчився малярства, а в Харкові малював карикатури для газети «Вісті ВУЦВК» і входив до літературних об’єднань «Гарт» і ВАПЛІТЕ.

Фільм серед дванадцяти найкращих

У кіно Довженко прийшов 1926 року. «Звенигору» (1927) вважають початком українського національного кіно, а «Звенигору», «Арсенал» (1929) і «Землю» (1930) - шедеврами світового кінематографа. 1958 року на опитуванні критиків у Брюсселі «Землю» назвали серед 12 найкращих фільмів усіх часів.

Удома ж офіційна критика звинувачувала режисера в націоналізмі. 1933 року він переїхав до Москви, де зняв «Аероград» (1935) і «Щорс» (1939); сценарій «Щорса» редагував сам Сталін. У 1940–1941 роках Довженко був художнім керівником Київської кіностудії.

«Невже любов до свого народу є націоналізм?»

Під час Другої світової війни Довженко був фронтовим кореспондентом і знімав документальні фільми. Його кіноповість «Україна в огні» Сталін заборонив друкувати, а 30 січня 1944 року на засіданні в Кремлі з членами Політбюро її засудили. У щоденнику Довженко записав: «Невже любов до свого народу є націоналізм?» Його зняли з посади. Повернутися до Києва йому так і не дозволили. Останні роки він викладав і писав, зокрема автобіографічну кіноповість «Зачарована Десна». Довженко помер 25 листопада 1956 року під Москвою. Фільм «Поема про море» за його сценарієм завершила дружина, режисерка Юлія Солнцева.

Дискусії та оцінки

Творчий шлях Довженка припав на сталінську добу, і дослідники оцінюють його неоднозначно. «Аероград» і «Щорс» були прямими замовленнями Сталіна, а сам режисер писав, що Сталін «врятував йому життя». Водночас Довженка цькували за «націоналізм» і забороняли його твори, а щоденники свідчать про його біль за долю українського народу. Одні дослідники наголошують на компромісах митця з режимом, інші бачать у ньому трагічну постать, яка зберегла власний художній голос усупереч цензурі.

Чому це важливо сьогодні

1957 року ім’я Довженка отримала Київська кіностудія художніх фільмів. Сьогодні його ім’я носять також Національний центр Олександра Довженка і Державна премія України в галузі кінематографа.