Мар'ян Крушельницький

Він починав у тернопільській трупі Леся Курбаса, а після арешту вчителя очолив його «Березіль». Мар'ян Крушельницький грав Малахія в п'єсі Миколи Куліша, Тев'є й короля Ліра, а під кінець життя передавав науку Курбаса молодим режисерам.

Ключові досягнення

Малахій Стаканчик у «Народному Малахії» Миколи Куліша в «Березолі» Леся Курбаса (1928)

Головна роль у комедії Олександра Довженка «Ягідка кохання» (1926)

Художній керівник «Березоля» (нині Харківський український драматичний театр імені Шевченка), 1933–1952

Головний режисер Київського театру імені Франка (1954–1961)

Ролі Тев'є-молочника й короля Ліра

Народний артист СРСР (1944)

Як хлопець із тернопільського села став актором Курбаса?

Усе почалося з тернопільської трупи. Мар’ян Крушельницький народився 1897 року в селі Пилява на Тернопільщині; він племінник співачки Соломії Крушельницької. Ще гімназистом він грав в аматорських гуртках, а 1915 року вийшов на сцену в трупі «Тернопільські театральні вечори», яку заснував Лесь Курбас. Далі були театри Тернополя, Вінниці й Львова. 1920 року у Вінниці він допомагав створити Театр імені Франка - той самий, яким понад 30 років по тому керуватиме в Києві як головний режисер. Ще він брав участь у створенні українського цирку. У Львові Крушельницький грав у театрі й водночас учився в університеті, а 1924 року - на медичному факультеті в Карлових Варах (тоді Чехословаччина).

Малахій у «Березолі»

1924 року Крушельницький переїхав до радянської України й став актором «Березоля» Курбаса, спершу в Києві, потім у Харкові. Він швидко став одним із провідних акторів театру: йому вдавалися і м’яка трагікомедія, і гротеск, ревю та клоунада. А найяскравіше він розкрився в п’єсах Миколи Куліша: у «Народному Малахії» (1928) зіграв Малахія Стаканчика, у «Мині Мазайлі» - дядька Тараса, у «Маклені Грасі» - Падуру. 1926 року Олександр Довженко запросив його на головну роль у комедію «Ягідка кохання».

Після арешту вчителя

1933 року Курбаса усунули від керівництва театром, а згодом заарештували. «Березіль» очолив його учень Крушельницький і керував ним до 1952 року; нині це Харківський український драматичний театр імені Шевченка. Репертуар змінився: тепер переважали п’єси соцреалізму, зокрема Олександра Корнійчука, і російська класика. Сам Крушельницький найбільше прославився ролями Тев’є-молочника й короля Ліра. Він став народним артистом СРСР (1944) і лауреатом Сталінської премії (1947).

Наука для нового покоління

1952 року Крушельницький переїхав до Києва: грав і ставив вистави в театрі імені Франка, у 1954–1961 роках був його головним режисером, викладав в інституті театрального мистецтва. Наприкінці 1950-х він допомагав зберегти частину системи Курбаса й передати її молодим. Серед його учнів - режисер Лесь Танюк. Помер Крушельницький 1963 року в Києві.

Чому це важливо сьогодні

Крушельницький був живим містком між «Березолем» 1920-х і українським театром другої половини XX століття. Він виріс у трупах Курбаса, і частину того, чого навчав Курбас, саме через нього отримали молоді режисери вже після загибелі вчителя. Малахій Куліша, Тев’є й король Лір показали, якою широкою може бути палітра українського актора. Кожен, хто вчиться в майстрів і чесно передає вміння далі, продовжує цю естафету.