1889–1977
Левко Ревуцький
Композитор і вчитель композиторів
Першу редакцію його Другої симфонії десятиліттями вважали втраченою, аж поки 2020 року її рукопис не знайшли в бібліотеці Львівської філармонії. Левко Ревуцький - композитор, який будував симфонії на народних піснях, учень Лисенка й учитель цілого покоління українських композиторів.
Ключові досягнення
- Друга симфонія на теми народних пісень, яку вважають найкращим українським симфонічним твором першої половини XX століття
- Концерт для фортепіано з оркестром (1934) і кантата «Хустина» (1923)
- Збірки обробок народних пісень «Сонечко», «Козацькі пісні» і «Галицькі пісні»
- Виховав покоління композиторів, серед них Георгій і Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Леонід Грабовський
- Керував редагуванням повного зібрання творів Миколи Лисенка (1950-ті роки)
Ноти, що повернулися
1937 року Левко Ревуцький віддав рукопис свого фортепіанного концерту колезі, музикантові Ервіну Бергу, сподіваючись, що твір зіграють на Заході. Після 1937 року концерт перестав звучати, а ноти вважали втраченими. В Україну рукопис повернувся з Данії лише 2009 року. А 2020-го в бібліотеці Львівської філармонії знайшли рукопис першої редакції його Другої симфонії, яку теж довго вважали втраченою. Партитура в ньому збереглася не повністю, тож видавництво «Музична Україна» відновило твір за нею та за оркестровими голосами.
Учень Лисенка
Ревуцький народився 1889 року в селі Іржавець на Чернігівщині. У Києві він вивчав право в університеті й водночас музику: серед його вчителів були Микола Лисенко і Рейнгольд Глієр. 1916 року він закінчив Київську консерваторію, а потім кілька років учив музики на Прилуччині.
Симфонія з народних пісень
1924 року Ревуцький почав викладати в Музично-драматичному інституті імені Лисенка в Києві, і саме тоді його творчість досягла вершини. Другу симфонію він збудував на темах народних пісень, а головну, весняну, записав у рідному Іржавці. Симфонія виграла перше місце на всеукраїнському конкурсі, та наприкінці 1928 року партитура згоріла під час пожежі в Київській філармонії. Композитор відновив твір з пам’яті лише 1939–1940 років. Таємно зроблену авторську копію ще в 1930-х вивіз за кордон диригент Антін Рудницький, і за нею симфонію грали у Львові, Варшаві та Каунасі.
Критика, що змінила шлях
1934 року інститут імені Лисенка закрили, і Ревуцький перейшов до Київської консерваторії. Того ж року влада суворо розкритикувала його фортепіанний концерт. Відтоді він здебільшого викладав, а як композитор переважно редагував свої давні твори чи писав твори на замовлення держави. Після війни він за фрагментами, що збереглися на радіо, і з пам’яті відновив свій концерт. У 1950-х він керував виданням повного зібрання творів Лисенка.
Учні Ревуцького - Георгій і Платон Майбороди, Віталій Кирейко, Леонід Грабовський та багато інших - понесли його школу далі. Помер композитор 1977 року в Києві.
Чому це важливо сьогодні
Левко Ревуцький показав, що з народної пісні можна збудувати велику симфонію, і продовжив українську національну школу в музиці навіть у радянські часи. Коли влада тиснула на нього, він передав свою науку учням і через них вплинув на розвиток української музики на десятиліття вперед. Його рукописи врятували люди, які таємно вивозили й зберігали ноти, тож сьогодні ми можемо почути його музику такою, якою він її задумав. Кожен, хто бере народну мелодію і робить з неї щось нове, продовжує його справу.
