1887–1964
Олександр Архипенко
Новатор світової скульптури
Чи може дірка бути частиною скульптури? Киянин Олександр Архипенко довів, що може: він першим приніс кубізм у скульптуру, зробив порожнечу й отвір частиною форми і вплинув на модерне мистецтво Європи та Америки.
Ключові досягнення
- Одним із перших використав порожнину й отвір як виразний елемент скульптури
- Одним із перших створив «скульптомалярство» - поєднання скульптури й живопису
- 118 персональних виставок у Європі та США
Скульптура з порожнечею
Звичайна скульптура - це маса й об’єм: камінь, бронза, опуклі форми. Олександр Архипенко зробив навпаки. Він увів у скульптуру наскрізні отвори й увігнуті форми замість опуклих, і порожнеча стала частиною твору. Так з’явилася, наприклад, його «Жінка, що йде».
Він також першим застосував у скульптурі форми кубізму, поєднував метал, скло, дерево й пластмасу, а в «скульптомалярстві» розфарбовував рельєфи, наче картини.
З Києва до Парижа й Нью-Йорка
Архипенко народився 1887 року в Києві й навчався в Київському художньому училищі, але його виключили за участь у студентських виступах під час революції 1905 року. Після навчання в Москві він 1908 року переїхав до Парижа, тодішньої столиці авангарду, і виставлявся разом із кубістами. 1921 року він заснував мистецьку школу в Берліні, а з 1923-го жив у США, де відкрив ще кілька шкіл. Загалом він мав 118 персональних виставок.
Чому це важливо сьогодні
Архипенко вплинув на модерне мистецтво Європи та Америки. Він підтримував зв’язки з українською інтелігенцією Львова й Києва, створив скульптурні портрети Шевченка та Франка, а 1933 року виставив 48 робіт в українському павільйоні на всесвітній виставці в Чикаго. Його твори зберігаються в багатьох музеях світу, зокрема в Києві та Львові.
