нар. 1959
Олексій Ананенко
Інженер-механік ЧАЕС, Герой України
Чи пішов він під зруйнований реактор добровольцем? Сам Олексій Ананенко відповідає: «Це була наша робота». 1986 року інженер-механік Чорнобильської АЕС знав, де шукати засувки, і разом із колегами злив воду з-під 4-го енергоблока. Згодом десятиліттями працював на безпеку українських АЕС.
Ключові досягнення
- 1986: разом з Борисом Барановим і Валерієм Беспаловим злив воду з басейну-барботера під зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС і цим запобіг можливому повторному вибуху
- Старший інженер-механік реакторного цеху Чорнобильської АЕС (1983–1989)
- Понад 20 років працював над безпекою українських АЕС і ядерним регулюванням, зокрема в Державному комітеті ядерного регулювання України (2001–2010)
- Герой України (указ № 468/2019)
- Орден «За мужність» III ступеня (2018), орден «Знак Пошани» (1989)
З півночі до Прип’яті
Олексій Ананенко народився 1959 року в місті Інта, нині це Республіка Комі в росії. Він навчався в Москві на інженера атомних електростанцій і 1983 року, одразу після навчання, приїхав працювати на Чорнобильську АЕС. Починав оператором, згодом став старшим інженером-механіком реакторного цеху.
Чия це була зміна
Після вибуху 26 квітня 1986 року під зруйнованим 4-м енергоблоком лишалася вода. Якби до неї дісталася розплавлена ядерна маса, міг статися повторний вибух. Злити воду можна було, лише відкривши засувки в коридорі приблизно на три метри нижче станції. Це завдання випало зміні Ананенка: він добре знав, де ці засувки. Добровольцем він себе не вважає: «Це була наша робота».
Разом із начальником зміни Борисом Барановим і інженером Валерієм Беспаловим він спустився в коридор у звичайному респіраторі, з двома дозиметрами на тілі. Вода стояла по коліна, а далі, вздовж труби, по щиколотки. Ананенко і Беспалов знайшли й відкрили засувки, і вода пішла.
Після станції - про безпеку
1989 року Ананенко залишив станцію, але атомну енергетику не покинув. Він аналізував проблеми безпеки українських АЕС, працював у Міністерстві екологічної безпеки та в Державному комітеті ядерного регулювання України, згодом був експертом і громадським діячем, зокрема в громадській раді при агентстві з управління зоною відчуження. 27 червня 2019 року він став Героєм України разом із Беспаловим і посмертно - Барановим.
Чому це важливо сьогодні
Олексій Ананенко спустився під реактор не заради подвигу, а тому, що добре знав свою роботу і свою станцію. Саме таке знання допомогло відвернути ще страшнішу катастрофу. Після Чорнобиля він роками працював над тим, щоб українські атомні станції були безпечними і щоб подібне не повторилося. Його приклад показує, що фахівець, який сумлінно опанував свою справу, у вирішальну мить стає тим, на кого спираються всі.
