Сергій Нігоян - Знай своїх

Вірменин, який на Майдані читав Шевченків «Кавказ». Сергій Нігоян із Березнуватівки на Дніпропетровщині мріяв стати актором, чергував на барикадах і став першим протестувальником, загиблим на вулиці Грушевського в Києві, 22 січня 2014 року. Йому було 20 років.

Вірменин, який читав Шевченка

21 грудня 2013 року на Майдані молодий бородатий вірменин прочитав на камеру уривок із «Кавказу» Тараса Шевченка. Запис зробив режисер Сергій Проскурня для проєкту «Наш Шевченко» до 200-річчя від дня народження поета. Юнака звали Сергій Нігоян. Він приїхав до Києва із села на Дніпропетровщині.

З Березнуватівки

Сергій народився 2 серпня 1993 року в селі Березнуватівка на Дніпропетровщині, у вірменській родині, яка переїхала в Україну, рятуючись від війни в Нагірному Карабаху. Після школи вступив до коледжу фізичного виховання в Дніпродзержинську (нині Кам’янське), займався карате і 2012 року посів третє місце на чемпіонаті міста. Але спорт його не вабив: Сергій мріяв стати актором і збирався вступати до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Він захоплювався радіотехнікою, любив поезію і мріяв побачити країну своїх предків.

На барикадах Майдану

Уперше Сергій приїхав на Майдан 8 грудня 2013 року. Привіз із собою прапор Вірменії і молитву «Отче наш» вірменською. Він чергував на барикадах біля Лядських воріт і розносив гарячу їжу бійцям Самооборони Майдану. На початку січня 2014 року художник Володимир Безрукий, боєць Калуської чоти Третьої сотні Самооборони, намалював портрет Сергія. Після цього Сергій попросився до калушан і так став бійцем чоти. За спогадами побратимів, він завжди був готовий підмінити хворого товариша й відстояти дві зміни поспіль.

Сергія Нігояна застрелили 22 січня 2014 року, у День Соборності, на вулиці Грушевського в Києві, неподалік від стадіону «Динамо». Йому було 20 років. Він став першим протестувальником, загиблим на Грушевського. Того ж дня там загинули ще двоє учасників протестів. 21 листопада 2014 року Сергію посмертно присвоїли звання Героя України.

22 березня 2014 року, лише через два місяці після загибелі, вулицю в Бережанах на Тернопільщині назвали його іменем. У рідному селі Сергієві встановили пам’ятник, а на школі, де він навчався, - пам’ятну дошку. 2015 року португальський художник Vhils (Алешандре Фарту) безкоштовно вирізьбив великий портрет Сергія на стіні будинку на Михайлівській вулиці в Києві, над сквером Небесної Сотні.

Чому це важливо сьогодні

Сергій Нігоян показав, що Україна - це не лише про походження, а й про вибір. Син вірменської родини, яка шукала тут безпеки, він став на захист гідності й свободи країни, що стала йому домом. Вірменин, який на Майдані читав Шевченка, - це образ України, яку разом будують і боронять люди різного коріння. Кожен, хто сьогодні обирає Україну своєю справою, хоч би звідки походила його родина, продовжує те, за що стояв Сергій.