Святослав Караванський

Словник, складений за ґратами

Уявіть словник на близько тисячу сторінок, де зібрано приблизно 60 тисяч римованих пар українських слів. Святослав Караванський почав його 1954 року в радянському таборі, а закінчив уже на волі. Усі ці рими він склав сам, а не виписав із віршів інших поетів. Цей «Словник рим української мови» побачив світ лише 2004 року, через пів століття.

Одесит, який вибрав українську

Святослав Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі, у родині української інтелігенції, що виїхала з неспокійного Києва. Рідною мовою він сам вважав російську, але змалку чув від матері українські приказки, пісні й жарти. 1938 року вступив до Одеського індустріального інституту, а 1940-го пішов до армії. Улітку 1941 року його частина потрапила в оточення, і навесні 1942-го він повернувся до Одеси, яку тоді окупувала Румунія, і вступив на літературний факультет університету. Там він зблизився з українською молоддю з підпілля Організації українських націоналістів (ОУН), 1943 року вступив до неї і вів українську книгарню «Основа».

25 років за відмову доносити

1944 року Караванського заарештували. Йому пропонували волю в обмін на доноси про настрої студентів, але він відмовився. 7 лютого 1945 року військовий трибунал засудив його до 25 років таборів. Він будував залізницю через річку Печору, валив ліс, працював на золотих копальнях Колими. Після смерті Сталіна в таборі писав вірші й казки, перекладав Шекспіра, Кіплінга й Бернса.

Удруге за ґрати

1960 року, за амністією 1955-го, строк скоротили вдвічі, і 19 грудня 1960 року Караванський вийшов на волю. 1961 року він одружився з Ніною Строкатою. Він працював перекладачем і журналістом, переклав роман «Джейн Ейр», збирав українські книжки для українців Кубані. 1964 року вимагав притягнути до відповідальності міністра освіти за вступні іспити російською, а 1965-го написав статтю «Про одну політичну помилку» проти русифікації шкіл. 13 листопада 1965 року його знову заарештували і без суду повернули до табору досиджувати старий строк. Він кілька разів голодував на знак протесту, 1967 року його перевели до Владимирської тюрми. Там він записав свідчення в’язнів, які були учасниками або свідками розстрілу польських офіцерів у Катині, і написав про це статтю, яку таємно передали на волю. 1970 року йому дали новий строк. У лютому 1979 року, ще в неволі, він заявив, що приєднується до Української Гельсінської групи.

Словники з-за океану

30 листопада 1979 року Караванського разом із дружиною, теж колишньою політв’язенкою, позбавили радянського громадянства, і вони виїхали до США. Там він писав про українську мову і склав «Практичний словник синонімів української мови», «Секрети української мови» та «Російсько-український словник складної лексики», які згодом перевидавали багато разів. Словник синонімів він уклав сам, тоді як над академічним словником синонімів, що вийшов приблизно тоді ж, працювали близько десяти науковців. 2001 року він розкритикував мову Конституції України: її огріхи він назвав «наслідком знекровлення української мови» в радянські часи. Святослав Караванський помер 17 грудня 2016 року в Балтиморі.

Чому це важливо сьогодні

Святослав Караванський не виріс з українською як рідною, а вибрав її сам і заплатив за цей вибір 31 роком неволі. Навіть за колючим дротом він працював на мову: складав рими, перекладав, а після табору відкрито виступав проти русифікації шкіл. Його словники допомагають знайти точне українське слово замість кальки. Його життя доводить, що мову захищають не лише гаслами, а щоденною працею, і що кожен може її вибрати.