нар. 1936

Іван Марчук

Художник, автор техніки «пльонтанізм»

Митець

Його картини складаються не з мазків, а з тонких кольорових ліній, що переплітаються й ніби світяться. Іван Марчук назвав цю техніку «пльонтанізм». Радянська влада його не визнавала, а згодом він став лауреатом Шевченківської премії й народним художником України.

Ключові досягнення

  • Авторська техніка «пльонтанізм» (уперше застосована 1972 року)
  • Наскрізний цикл «Голос моєї душі», зокрема серія «Шевченкіана» (1982–1984)
  • Державна премія України імені Тараса Шевченка (1997), звання народного художника України (2002)
  • Відзнака «Національна легенда України» (2021)

Картини з тонких ліній

Уявіть полотно, на якому фарба лягає не мазками, а тонкими кольоровими лініями. Вони переплітаються під різними кутами, і зображення наче набуває об’єму й світиться. Таку техніку Іван Марчук уперше застосував 1972 року в пейзажі й назвав «пльонтанізм». Повторити її майже неможливо: надто вона філігранна й трудомістка.

Художник, якого не визнавали

Марчук народився 1936 року в селі Москалівка на Тернопільщині. Мистецтва вчився у Львові, зокрема в Карла Звіринського та Романа Сельського, а потім переїхав до Києва, де працював на комбінаті монументально-декоративного мистецтва й ілюстрував журнали.

Його манера не вписувалася в соцреалізм, тож офіційна влада й творчі спілки його не визнавали, а КДБ тиснув на митця. До Спілки художників Марчука прийняли лише 1988 року. Наступного року він емігрував: жив в Австралії, Канаді й США, а 2001 року остаточно повернувся в Україну.

Цикли, а не окремі картини

У доробку Марчука - пейзажі, портрети, натюрморти, фантастичні й абстрактні композиції. Свої картини він об’єднав у цикли: «Голос моєї душі» (зокрема серія «Шевченкіана»), «Кольорові прелюдії», «Біла планета». Його твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові та Шевченківському національному заповіднику в Каневі.

Чому це важливо сьогодні

Марчук показує, що митець може втримати власний шлях, навіть коли влада його не визнає. Він лауреат Шевченківської премії (1997) і народний художник України (2002). 2026 року, до його 90-річчя, у Києві відкрили велику ретроспективну виставку його робіт.