1806–1879
Пилип Морачевський
Поет, перекладач Євангелія
Він першим переклав увесь Новий Завіт живою українською мовою, а влада назвала цю працю небезпечною. Пилип Морачевський, шкільний інспектор із Ніжина, не дожив до друку: його Євангеліє вийшло через 27 років після його смерті, і без його імені.
Ключові досягнення
- Перший повний переклад Нового Завіту й Псалтиря новою українською літературною мовою (1860–1865)
- Його Євангеліє вийшло друком 1906–1911 років; у діаспорі його й досі читають у церквах
- Словник української мови на основі полтавських говірок, поданий до Академії наук (1853)
- Поема «Чумаки» про Коліївщину 1768 року, під псевдонімом Хвилимон Галузенко
- Вірші в «Українському альманасі» (1831), першому українському літературному альманасі
Євангеліє без імені
Навесні 1906 року в російській імперії нарешті вийшло друком Євангеліє українською. Перші п’ять тисяч примірників розлетілися миттєво, а за два роки продали 129 тисяч. Та прізвища перекладача на книжці не було. Пилип Морачевський помер за 27 років до того.
Математик, який писав вірші
Морачевський народився 1806 року в Шестовиці під Черніговом, у родині небагатого дворянина, і змалку говорив українською. У Харківському університеті він вивчав математику, але почав писати вірші. 1849 року він став інспектором Ніжинського ліцею, де учні його глибоко шанували. 1853 року він подав до Академії наук свій словник української мови.
Хто такий Хвилимон Галузенко?
Свою поему «Чумаки» Морачевський видав за чужу. На рукописі написано, що її співав чумак Іван Чуприна, а записав Хвилимон Галузенко. Насправді Галузенко - це сам Морачевський. Поему про Коліївщину 1768 року ставлять поруч із «Гайдамаками» Тараса Шевченка. Ще 1916 року науковці з’ясовували, хто ж такий Галузенко.
Переклад, який назвали небезпечним
1859 року Морачевський оселився в маєтку в Шняківці під Ніжином і взявся за Євангеліє. Він писав, що 12 мільйонів людей говорять українською, а не мають своєю мовою навіть Євангелія.
1860 року Синод заборонив друк. Рукопис повернули в день, коли померла його дружина. Та до кінця 1861 року всі чотири Євангелія були готові, і академіки писали, що цей переклад має створити епоху.
Уявіть: 1862 року Новий Завіт російською вийшов друком, а українського не дозволили. До таємної поліції надійшов анонімний донос, шеф жандармів назвав переклад небезпечною і шкідливою книгою, і Синод знову відмовив. 1863 року Валуєвський циркуляр заборонив українські релігійні й навчальні книжки. Одні дослідники вважають переклад Морачевського однією з причин циркуляра, інші - що головною причиною було польське повстання.
Рукопис, що зник на 150 років
Морачевський не зупинився. До 1865 року він переклав увесь Новий Завіт і Псалтир; його вважають першим, хто зробив це новою українською літературною мовою. Рукописи він віддав на зберігання Академії наук, щоб вони дочекалися кращих часів. Та остаточний текст Нового Завіту до бібліотеки не дійшов: його знайшли лише через півтора століття серед книжок одного з академіків. Морачевський помер 1879 року в Шняківці.
Друк на день народження Шевченка
Заборону зняли лише 1905 року, коли імперію охопила революція. Цар затвердив це рішення 25 лютого, у день народження Шевченка за старим стилем. За основу взяли саме переклад Морачевського: його визнали ближчим до вимог науки й живого вжитку, ніж переклад Пантелеймона Куліша. У діаспорі за ним і досі читають Євангеліє в церквах. Іван Огієнко вважав, що Морачевський заклав один із найвагоміших наріжних каменів української літературної мови.
Чому це важливо сьогодні
Морачевський довів, що українською можна говорити про найвище: жива мова селян виявилася гідною Святого Письма. Влада побачила в цьому загрозу і заборонила книжку, але переклад пережив і заборону, і свого автора. Кожен, хто сьогодні молиться чи читає Святе Письмо рідною мовою, іде дорогою, яку він прокладав попри заборони.
