1840–1904
Михайло Старицький
Драматург, керівник театру корифеїв
Він продав маєток, щоб українські актори мали оркестр і костюми, а платив їм більше, ніж в імператорському театрі. Михайло Старицький - драматург і поет, автор «За двома зайцями» і вірша, з якого виросла пісня «Ніч яка місячна».
Ключові досягнення
- Очолював першу українську професійну трупу (1883–1885), потім власні трупи
- Разом із Миколою Лисенком заснував у Києві «Товариство українських сценічних акторів» (1872)
- Лібрето опер Лисенка «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»
- П'єси «За двома зайцями», «Не судилося», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан», «Маруся Богуславка», «Богдан Хмельницький»
- Вірш «Виклик» («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна»), що ліг в основу відомої пісні
- Переклад «Гамлета» Шекспіра (1882)
- Історичні романи «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк»
Звідки взялася «Ніч яка місячна»
«Ніч яка, Господи, місячна, зоряна» - цю пісню знають різні покоління українців, а 2024 року її по-новому записали Артем Пивоваров і KOLA. В її основі - вірш Михайла Старицького «Виклик». Розповідають, що його навіяла селянка Степанида: молодий Старицький побачив її на вечорницях і закохався. Та дівчина вже була заручена з іншим.
Сирота, що виріс із Лисенком
Старицький народився в селі Кліщинці на Полтавщині (нині Черкащина) у родині дрібного поміщика. Зазвичай пишуть, що це сталося 14 грудня 1840 року. Але 2019 року дослідник знайшов копію запису про його хрещення з іншою датою - 14 листопада 1839-го.
У дванадцять років Михайло залишився сиротою. Його мати походила з роду Лисенків, і хлопця взяв до себе Віталій Лисенко, батько майбутнього композитора Миколи Лисенка. Михайло й Микола, троюрідні брати й майже однолітки, стали друзями на все життя. Вони разом учились в університетах і власним коштом відкривали недільні школи. Згодом Старицький одружився з сестрою Миколи, Софією.
Пісні й опери на двох
У Києві брати працювали пліч-о-пліч. Старицький записував народні пісні, а Лисенко їх обробляв. 1872 року вони разом створили «Товариство українських сценічних акторів». Для опер Лисенка Старицький писав лібрето, зокрема «Тараса Бульбу» й «Різдвяну ніч» за Гоголем.
Коваль нових слів
Уявіть карикатуру: коваль б’є молотом, а з-під нього вилітають слова. Так художник Порфирій Мартинович намалював Старицького з Оленою Пчілкою: цих двох найбільше критикували за неологізми. 1882 року Микола Костомаров розгромив у рецензії незнайомі йому слова Старицького. Того ж року вийшов його переклад «Гамлета», де не раз звучить слово «мрія».
Маєток за оркестр і костюми
1883 року Старицький очолив першу українську професійну трупу, яку незадовго до того створив Марко Кропивницький. Щоб трупа мала все найкраще, Старицький продав свій маєток на Поділлі. Трупа отримала власний оркестр, гарні декорації й костюми, а актори - гонорари, більші, ніж в імператорському театрі.
1885 року трупа розділилася, і Старицький зібрав нову, з молодих акторів. 1886–1887 років вона з успіхом гастролювала в Москві й Петербурзі, а згодом - у Варшаві й Тифлісі. До середини 1890-х Старицький керував трупами, зокрема трупою Миколи Садовського, аж поки брак грошей і хвороба не змусили його піти зі сцени.
Від «За двома зайцями» до «Богдана Хмельницького»
Старицький написав і переробив десятки п’єс. Комедію «За двома зайцями» він створив на основі п’єси Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Його драми - і про долі простих людей, і про історію: від «Талану», присвяченого Марії Заньковецькій, до «Богдана Хмельницького». Наприкінці життя він узявся за історичні романи - «Молодість Мазепи» і «Розбійник Кармелюк».
Він помер 1904 року в Києві. Його донька Людмила Старицька-Черняхівська стала письменницею й драматургинею.
Театр, збудований власним коштом
Старицький вклав в український театр не лише талант, а й власні гроші, коли українські вистави ледве дозволяли. Завдяки цьому перша професійна трупа мала оркестр, декорації й костюми і понесла українське слово у великі міста імперії. Його лібрето дали слово операм Лисенка, а його вірш досі співають як народну пісню. Він сміливо збагачував мову, хоч за це його й висміювали, - і «мрія» в ній прижилася. Він показав, що культуру будують і пером, і власним коштом.
