1839–1884
Павло Чубинський
Автор слів гімну України
Скільки часу треба, щоб написати гімн? 23-річному Павлові Чубинському вистачило одного вечора 1862 року. Етнограф, правник і поет, він написав «Ще не вмерла України», упорядкував сім томів записів української народної творчості, а царська влада двічі висилала його з України.
Ключові досягнення
- Вірш «Ще не вмерла України» (1862) - перший куплет і приспів є текстом Державного гімну України (закон 2003 року)
- Очолив етнографічно-статистичну експедицію на Київщину, Волинь і Поділля (1869)
- Сім томів «Трудів» експедиції (1872–1878) - джерело з української народної культури
- Золота медаль Російського географічного товариства (1873) і Міжнародного конгресу в Парижі (1875), Уваровська премія (1879)
- Один з організаторів Південно-Західного відділу Географічного товариства в Києві (1873)
Вірш за один вечір
На вулиці Великій Васильківській у Києві восени 1862 року зібралися українські громадівці й сербські студенти. Серби заспівали свою патріотичну пісню. 23-річний Павло Чубинський, за спогадами сучасника, вийшов до іншої кімнати й повернувся з готовим віршем: «Ще не вмерла України і слава, і воля». Вірші він уже друкував під псевдонімом «Павлусь», а разом із Михайлом Драгомановим та іншими належав до ядра Київської громади - гуртка української інтелігенції.
Заслання на Північ
Чубинський народився 1839 року на хуторі біля Борисполя й вивчав право в Петербурзі. Уже восени 1862 року жандарми назвали його «неблагонадійним»: без слідства його заарештували й вислали під нагляд поліції до Архангельської губернії. Там він не сидів без діла: працював у статистичному комітеті, редагував газету й писав дослідження.
Сім томів народної пам’яті
Тим часом вірш жив своїм життям. 1863 року його без підпису надрукували у Львові поряд із віршами Тараса Шевченка, і галицький священик Михайло Вербицький поклав його на музику. А Чубинський 1869 року очолив експедицію на Київщину, Волинь і Поділля. Учасники записували пісні, казки, звичаї й народні судові рішення. Сім томів «Трудів» експедиції (1872–1878) принесли йому золоті медалі в Петербурзі й Парижі.
Друге вигнання
Чубинський 1873 року допоміг заснувати в Києві відділ Географічного товариства, який дослідники вважають прообразом Української академії наук. Але донос про «українофільство» призвів до Емського указу 1876 року: діяльність відділу припинили, а Чубинському й Драгоманову заборонили жити в Україні. 1879 року хворим він повернувся додому. Помер 1884 року в Києві, похований у Борисполі.
Чому це важливо сьогодні
Перший куплет і приспів вірша Чубинського на музику Михайла Вербицького з 2003 року за законом є текстом Державного гімну України. Вірш, написаний за один вечір, пережив заслання автора: його надрукували без підпису й поклали на музику, коли сам Чубинський був на Півночі. А сім томів «Трудів» його експедиції зберегли пісні, казки й звичаї Київщини, Волині й Поділля і досі є джерелом з української народної культури. Тож щоразу, коли ми співаємо гімн, ми повторюємо слова людини, яку за «українофільство» двічі висилали з України.
