Михайло Вербицький

Гімн України спершу звучав під гітару. Мелодію до вірша «Ще не вмерла Україна» навесні 1863 року склав Михайло Вербицький - греко-католицький священик із села Млини біля Перемишля, композитор і гітарист. Від 1992 року його музика - мелодія Державного гімну.

Ключові досягнення

Мелодія «Ще не вмерла Україна» (1863) - з 15 січня 1992 року музика Державного гімну України

Музика до гімну Галичини «Мир вам, браття» на слова Івана Гушалевича

Хори на слова Тараса Шевченка («Заповіт»), Юрія Федьковича, Маркіяна Шашкевича

Музика до Служби Божої (1847) та багатьох церковних піснеспівів

Музика до близько двох десятків вистав, зокрема для Руського народного театру у Львові

Хлопчик із соборного хору

Михайло Вербицький народився 1815 року в селі Яворник Руський біля Перемишля (нині Польща), у родині греко-католицького священика. Батько рано помер, і хлопця виховував далекий родич - перемиський єпископ Іван Снігурський. Михайло навчався в співочій школі при кафедральному соборі в Перемишлі й співав у його хорі. Його музику згодом зараховують до «перемиської школи» композиторів, на яку вплинули хорові концерти Дмитра Бортнянського.

Священик із гітарою

У Львові, де Вербицький навчався в духовній семінарії, він опанував гітару. Після важкої травми він 15 тижнів пролежав у ліжку, а семінаристам дозволяли читати лише підручники, тож приятель приніс йому гітару. Згодом Вербицький сам її викладав і склав для гітаристів збірку п’єс. Його вважають гітаристом-віртуозом, який зробив гітарну музику модною в Галичині. 1850 року він став священиком, а з 1856 року служив парохом у селі Млини біля Перемишля.

Пісня з журналу

Вірш «Ще не вмерла Україна» вийшов 1863 року у львівському журналі «Мета» - без підпису, тож його помилково вважали Шевченковим. Насправді слова написав киянин Павло Чубинський. Навесні 1863 року в Млинах Вербицький поклав вірш на музику - спершу як пісню для голосу й гітари, згодом для хору й оркестру. Того ж 1863 року композитор сам уперше заспівав її в залі духовної семінарії в Перемишлі, і далі пісню поширювали семінаристи. 1864 року її мелодію почули зі сцени у Львові - як хор козаків «Ще не згибло Запорожжя» в історичній драмі Карла Гейнча «Запорожці» в театрі «Руська бесіда». Уперше як окремий твір пісню виконали 10 березня 1865 року на Шевченківському вечорі в Перемишлі.

Музика для сцени й церкви

Вербицький писав музику до вистав, зокрема до «Жовніра-чарівника» за Іваном Котляревським, а з 1864 року - для Руського народного театру у Львові. 1868 року на замовлення Шевченківського комітету він створив «Заповіт» на слова Тараса Шевченка - для баритона, чоловічого й мішаного хорів з оркестром. Вербицький мріяв покласти на музику всі вірші Шевченка. Він написав також музику до Служби Божої й церковні піснеспіви. Помер 1870 року в Млинах і похований біля тамтешньої церкви.

Чому це важливо сьогодні

Пісня, яку сільський священик склав під гітару, стала музикою Державного гімну України. Він написав її тоді, коли української держави не було. У 1917-1920 роках пісня стала одним із гімнів ЗУНР та УНР, 1939 року - гімном Карпатської України, а від 1992 року її співає незалежна Україна. Вербицький показав, що й у маленькому селі можна створити те, що об’єднає цілу країну. Щоразу, коли українці співають свій гімн, звучить його музика.