1840–1910

Марко Кропивницький

Батько українського театру

Актор, Письменник, Композитор / музикант

Коли імперія заборонила українські вистави, він п'ять років добивався права знову грати рідною мовою. Марко Кропивницький 1882 року зібрав першу українську професійну трупу, де починали Заньковецька й Садовський, написав 41 п'єсу, а його ім'я сьогодні носить обласний центр.

Ключові досягнення

  • 1882 року створив у Єлисаветграді першу українську професійну трупу (театр корифеїв)
  • Автор 41 п'єси, серед них «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дві сім'ї», «Олеся»
  • Інсценізація поеми Тараса Шевченка «Невольник»
  • Виховав кілька поколінь українських акторів
  • Створив на хуторі Затишок дитячий театр, де грали селянські діти, і писав для нього п'єси-казки
  • Гастролі української трупи в Петербурзі й Москві (1886)
  • 2016 року на його честь Кіровоград перейменовано на Кропивницький

Місто, назване на честь актора

Чи знали ви, що один з обласних центрів України носить ім’я актора? 2016 року Кіровоград перейменували на Кропивницький - на честь Марка Кропивницького, якого називають батьком українського театру. Саме тут, у тодішньому Єлисаветграді, він 1882 року зібрав першу українську професійну трупу.

Чиновник, який жив сценою

Марко Кропивницький народився 1840 року в селі Бежбайраки на Херсонщині (нині село Кропивницьке на Кіровоградщині). Він кілька років служив дрібним чиновником, а вільний час віддавав аматорським виставам. Грав у них разом з Іваном Тобілевичем - майбутнім драматургом Іваном Карпенком-Карим. 1863 року Кропивницький написав свою першу п’єсу.

Заборона посеред вистави

1871 року в Одесі він вийшов на професійну сцену: першою роллю став Стецько у «Сватанні на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка.

Уявіть: 1876 рік, Катеринослав, іде українська вистава. Між третьою і четвертою діями за лаштунки заходить чиновник і оголошує, що такі вистави тепер заборонені. Так до акторів дійшов Емський указ.

П’ять років Кропивницький грав у російських трупах, здебільшого в оперетах, і весь цей час добивався права знову грати українською.

Театр корифеїв

Коли заборону пом’якшили, Кропивницький зібрав власну трупу. 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді вона зіграла «Наталку Полтавку» Івана Котляревського, і цей день вважають днем народження українського професійного театру. У тій виставі дебютувала Марія Заньковецька. Тут грали також Микола Садовський, Панас Саксаганський та Іван Карпенко-Карий, а саму трупу назвали театром корифеїв.

1883 року трупу очолив Михайло Старицький, а Кропивницький лишився режисером і актором. Того ж року трупі на десять років заборонили виступати в п’яти губерніях.

Аншлаг у столиці імперії

1886 року Кропивницький повіз своїх акторів до Петербурга й Москви. Квитки були дорогі, але зали заповнювалися, а збори били рекорди місцевих театрів і гастролерів. Кропивницького кликали працювати в російському мистецтві, де можна було зробити кар’єру. Він відмовився.

Від Стецька до Отелло

Кропивницький написав 41 п’єсу, серед них «Глитай, або ж Павук» і «Дві сім’ї», та інсценізував поему Тараса Шевченка «Невольник». Він був водночас актором, режисером, композитором і художником сцени. Грав і комедію, і драму: від Стецька до Тараса Бульби й Отелло. І виховав кілька поколінь акторів.

Хутір, де грали діти

1903 року Кропивницький осів на своєму хуторі Затишок на Харківщині. Там він створив дитячий театр: актори в ньому були діти місцевих селян. Для них він написав п’єси-казки, зокрема «Івасик Телесик». Два роки в Затишку жили діти небоги Тараса Шевченка, яким Кропивницькі допомагали.

1910 року Кропивницький раптово помер у дорозі з Миколаєва до Харкова, повертаючись із гастролей. Похований у Харкові.

Чому це важливо сьогодні

Кропивницький зробив український театр професійним тоді, коли імперія забороняла українське слово на сцені. Він довів, що українська вистава може збирати повні зали навіть у столиці імперії, і обрав українську сцену, хоча міг зробити кар’єру на російській. Його трупа стала школою для акторів, з якими український театр жив наступні десятиліття, а його п’єси досі ставлять. Кожен, хто сьогодні виходить на українську сцену, продовжує справу, яку він почав.