Шолом-Алейхем

Хлопчик із Переяслава

Шолом Рабинович народився 1859 року в Переяславі на Київщині, у єврейській родині крамаря. Дитинство минуло в сусідньому містечку Воронькові. Пізніше він перетворив спогади про нього на Касрилівку - вигадане містечко, яке стало образом єврейського штетлу. Хлопець учився в хедері (початковій релігійній школі), а потім у Переяславському повітовому училищі, яке закінчив з відзнакою. Тоді ж, ще підлітком, він написав російською своє перше оповідання - «Єврейський Робінзон Крузо». Він давав уроки російської мови, а з 1877 року кілька років учителював у родині багатого орендаря Елімелеха Лоєва й закохався в його доньку Ольгу; коли про це дізналися, йому довелося поїхати. У 1881–1883 роках він був казенним рабином у Лубнах.

«Мир вам!»

1883 року в петербурзькому тижневику вийшли його перші твори мовою їдиш, серед них повість «Два камені», де він переказав історію свого кохання. Того ж року він усупереч волі Ольжиного батька одружився з нею. Тоді ж він уперше підписався псевдонімом «Шолом-Алейхем» - так на їдиш вітаються, буквально «Мир вам!». Рабинович хотів, щоб література мовою їдиш стала поряд із літературою івритом. 1888 року він заснував щорічник «Ді ідіше фолксбібліотек» і зібрав у ньому найкращих авторів, серед них Менделе Мойхер-Сфоріма й Іцхака-Лейбуша Переца.

Тев’є, Єгупець і Бойберик

1894 року вийшла перша повість про Тев’є-молочника. Тев’є возить молочне багатим дачникам у Бойберику під Єгупцем. Ці назви Шолом-Алейхем вигадав для реальних місць: Київ у нього - Єгупець, Боярка - Бойберик, Одеса - Чорноморськ, а росія - «тітка Рейзя». Більшість подій у його творах відбувається в Україні; у них є українська природа, українські слова й фольклор. Сам письменник любив українські пісні, а «Кобзаря» Шевченка тримав у своїй бібліотеці. Головні герої - бідні «маленькі люди», які в злиднях не втрачають гумору й віри в справедливість.

Від Києва до Нью-Йорка

1887 року Рабинович оселився в Києві, грав на біржі й за кілька років збанкрутував. 1903 року він упорядкував збірку «Хілф» («Допомога») на підтримку жертв Кишинівського погрому і запросив до неї Толстого, Чехова, Короленка й Горького. Після єврейського погрому в Києві в жовтні 1905 року родина переїхала до Львова, а сам письменник 1906 року вперше поїхав до Нью-Йорка. Він багато мандрував Європою й виступав перед читачами. 1908 року, до 25-річчя його творчості, ювілейний комітет у Варшаві викупив у видавців права на всі його твори й передав їх авторові. Того ж року письменник захворів на сухоти. У грудні 1914 року Шолом-Алейхем остаточно переїхав до Нью-Йорка, де завершив «Хлопчика Мотла» й писав роман «З ярмарку» про своє дитинство. Він помер там 13 травня 1916 року. Попрощатися з ним прийшли сотні тисяч людей. Його заповіт надрукувала газета «Нью-Йорк таймс», а текст внесли до протоколу Конгресу США. У ньому письменник попросив, щоб у день його смерті друзі читали одне з його найвеселіших оповідань, і відтоді шанувальники в різних країнах щороку в цей день читають його твори. Сам він хотів, щоб його поховали в Києві поруч із батьком.

Україна в його книжках, його книжки в Україні

Шолом-Алейхем не просто народився в Україні: тут, у Переяславі й Воронькові, Лубнах, Києві та Одесі, минула більша частина його життя, і саме тут він знайшов усіх своїх героїв. У мові Тев’є звучать українські слова - «череда», «худоба», «левада», «чорногуз» - і українські приказки. В оповіданні «Пасха на селі» письменник розповів про дружбу двох хлопчиків, українця Хведька і єврея Файтла. Українською його почали перекладати ще за життя: 1906 року Іван Франко надрукував у львівському «Літературно-науковому віснику» оповідання «Дядько Піні та тітка Рейся». Згодом багато його творів переклав Ефраїм Райцин, а Максим Рильський - вірш «Спи, Олексо». Тепер у Києві й Переяславі працюють музеї Шолом-Алейхема, 1997 року в Києві йому відкрили пам’ятник, а його ім’я носять вулиці Києва, Дніпра, Львова й Чернівців.

Чому це важливо сьогодні

Шолом-Алейхем привів у світову літературу українські містечка, Київ і Боярку - під іменами Касрилівка, Єгупець і Бойберик. Він не лише народився тут: Україна дала йому героїв, слова й пісні, а українська література прийняла його як свого - від Франка до наших днів. Через його книжки, перекладені 64 мовами, і через «Скрипаля на даху» світ і сьогодні бачить ці місця й людей, які в них жили. Він показав, що їдиш може бути мовою великої літератури поряд з івритом, а гумор допомагає зберегти гідність навіть у злиднях. Його книжки нагадують, що історія України - це й історія її єврейських містечок. А те, що в Києві Тев’є близько 400 разів грав Богдан Ступка, показує: ця спадщина жива й там, де вона народилася.