Богдан Казанівський

Скільки тюрем можна пережити?

Богдан Казанівський до 25 років побував і в польській, і в радянській тюрмі, пережив розстріли в’язнів, а помер у 101 рік у США. Він народився 3 лютого 1916 року в селі Нивиці на Радехівщині, що на Львівщині. На початку 1930-х років він вступив до Організації українських націоналістів (ОУН) і невдовзі став організаційним референтом її повітового проводу. У підпіллі його знали під псевдами «Тирса» і «Щетина».

Польська тюрма

У квітні 1937 року Казанівського заарештувала польська поліція, і за підпільну діяльність його засудили до багаторічного ув’язнення. На волю він вийшов лише на початку Другої світової війни, 1939 року, і відновив діяльність в ОУН.

Камера на 90 людей

У січні 1940 року Казанівський пробував перейти з окупованої нацистами Польщі на землі Західної України, де вже була радянська влада, і його заарештував НКВД. У львівській тюрмі на вулиці Лонцького його допитували з тортурами, але, як він згадував, зламати його не змогли. В одній камері там тримали близько 90 в’язнів, і не було ні ліжок, ні столу, ні лавок. Коли Німеччина 1941 року напала на СРСР, НКВД почав масово розстрілювати в’язнів львівських тюрем. Казанівський уцілів і 28 червня 1941 року вийшов на волю.

Зв’язковий проводу

Відтоді Казанівський був зв’язковим проводу ОУН(б) у Львові й виконував доручення її керівників, зокрема Івана Климіва (псевдо «Леґенда») і Миколи Лебедя. Тоді ж Роман Шухевич доручив йому призначити командира української міліції у Львові, і Казанівський призначив Омеляна Матлу. 1944 року він виїхав до Західної Європи, а згодом до США.

Життя в еміграції

У США Казанівський працював у громадських організаціях української діаспори: був головним секретарем Союзу українців-католиків «Провидіння», членом Українського конгресового комітету Америки і Ліги українських політичних в’язнів. 1975 року в Лондоні вийшли його спогади «Шляхом Леґенди»; 2007 року їх перевидали у Львові. Богдан Казанівський помер 1 квітня 2017 року в Роквіллі, у штаті Меріленд.

Дискусії та оцінки

Українська міліція, яку ОУН створила у Львові 30 червня 1941 року, - предмет гострих дискусій істориків. Частина дослідників вважає, що ця міліція брала участь у львівському погромі 1 липня 1941 року: її члени конвоювали євреїв до тюрем і були присутні під час знущань і вбивств. Водночас наголошують, що умови для погрому створили німці й що вони його заохочували. Казанівський брав участь у формуванні проводу цієї міліції; про його особисту участь у насильстві джерела не повідомляють. Його свідчення історики використовують як джерело і про злочини НКВД, і про діяльність ОУН у Львові 1941 року.

Чому це важливо сьогодні

Богдан Казанівський належав до покоління, яке за незалежність України відбувало строки і в польських, і в радянських тюрмах. Його спогади зберегли для нащадків свідчення про тортури й розстріли в тюрмах НКВД, і сьогодні їх цитує музей «Тюрма на Лонцького» у Львові. Він пережив обидві тюрми, дожив до незалежної України й до століття. Його життя нагадує, що пам’ять очевидців - це теж зброя проти забуття і пропаганди, і що зберегти її - справа кожного покоління.