Софія Русова - Знай своїх

Їй було 15, коли вона разом із сестрою відкрила в Києві дитячий садок. Софія Русова виросла в шведсько-французькій родині, а стала однією з творчинь української школи: писала підручники, керувала дошкільною освітою в міністерстві 1917–1919 років і навіть у Празі далі вчила вчителів.

Ключові досягнення

1871 року разом із сестрою Марією відкрила в Києві дитячий садок, один із перших у місті

«Український буквар» (1906), «Початкова географія» (1911), «Перша читанка для дорослих для вечірніх та недільних шкіл» (1918)

Співредакторка українського педагогічного журналу «Світло» (1910–1914)

Членкиня Української Центральної Ради; голова Всеукраїнської учительської спілки; директорка департаменту дошкільної і позашкільної освіти (1917–1919)

Перша голова Національної ради українських жінок; представляла українок на міжнародних жіночих конференціях

«Теорія і практика дошкільного виховання» (1924), «Дидактика» (1925), «Наші визначні жінки» (1934), «Мої спомини» (1937)

Дитсадок, який відкрила п’ятнадцятирічна

Уявіть: 1871 рік, Київ, і дві сестри просять дозволу відкрити дитячий садок. Молодшій, Софії, лише 15. Попечитель навчального округу вагався, але дозвіл дав. Так Софія Ліндфорс разом із сестрою Марією відкрила один із перших дитячих садків у Києві. Серед перших двадцяти вихованців були діти письменника Михайла Старицького.

Як донька шведа і француженки стала українкою

Софія народилася 1856 року в селі Олешня на Чернігівщині. Її батько був шведом, мати - француженкою, і вдома розмовляли переважно французькою. Українські пісні Софії співала нянька-селянка. У Києві дівчина познайомилася з композитором Миколою Лисенком, етнографом Павлом Чубинським, Михайлом Драгомановим і Оленою Пчілкою. 1874 року вона вийшла заміж за етнографа Олександра Русова. Саме він, згадувала Софія, першим заговорив до неї українською. 1876 року вона допомагала чоловікові в Празі готувати видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

Буквар усупереч заборонам

Русова організовувала народні читання й таємні школи, тож роками жила під наглядом поліції. Відомо про п’ятнадцять обшуків і п’ять ув’язнень. 1906 року вийшов її «Український буквар», а 1910–1914 років вона співредагувала педагогічний журнал «Світло».

Школа для нової держави

1917 року Русову обрали до Української Центральної Ради. Вона очолила Всеукраїнську учительську спілку, а з серпня 1917 до березня 1919 року керувала департаментом дошкільної і позашкільної освіти в міністерстві освіти. Вона відкривала «Просвіти» й курси українознавства, готувала підручники для українських шкіл. Русова стала й першою головою Національної ради українських жінок.

Прага вдруге

На початку 1920-х Русова емігрувала й осіла в Празі. Там вона роками викладала в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова, допомогла створити притулок для дітей українських емігрантів і п’ять років його очолювала. За кордоном вона організовувала допомогу українцям під час Голодомору і писала книжки про виховання. Софія Русова померла в Празі 5 лютого 1940 року.

Чому це важливо сьогодні

Софія Русова довела, що українська дитина має право вчитися рідною мовою з першого дня, від садка до школи. Її підручники, програми й книжки про дошкільне виховання заклали основи українського дошкілля, на яких воно стоїть і нині. Вона показала, що українкою можна стати свідомим вибором, навіть вирісши з іншою мовою вдома. Кожен вихователь і вчитель, який сьогодні веде дітей українською, продовжує справу, яку вона почала п’ятнадцятирічною.