1939–2015

Леонід Плющ

Математик-дисидент, правозахисник

Правозахисник, Науковець, Письменник

1974 року Міжнародний конгрес математиків вимагав звільнити колегу з Києва, якого радянський суд визнав «неосудним». Математик Леонід Плющ провів кілька років в ув'язненні й у спецпсихлікарні, а після висилки до Франції став голосом українських правозахисників у світі.

Ключові досягнення

  • Член Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР (1969)
  • Зв'язковий між українським, московським, кримськотатарським і єврейським правозахисними рухами
  • Закордонний представник Української Гельсінської групи (від 1977), згодом член її Закордонного представництва
  • Автобіографічна книжка «На карнавалі історії» (1976), монографія «Екзод Тараса Шевченка» (1986)
  • Орден «За мужність» І ступеня (2006)

Чому за нього заступилися математики світу

Влітку 1974 року Міжнародний конгрес математиків у канадському Ванкувері вимагав негайно звільнити одного колегу з Києва. Леонід Плющ тоді був ув’язнений у спеціальній психіатричній лікарні в Дніпропетровську (нині Дніпро). Радянський суд визнав його «неосудним» - за статті й підписи під листами протесту.

Він народився 1939 року в Нарині, у Киргизстані. Хлопцем захворів на кістковий туберкульоз, і родина переїхала лікувати його до Одеси. Плющ вивчав математику в Одеському, а потім у Київському університеті й працював в Інституті кібернетики, який нині носить ім’я Віктора Глушкова.

Зв’язковий між дисидентами

Від 1966 року він писав для самвидаву статті про радянську державу та національні проблеми в СРСР. Як багато дисидентів його покоління, тоді він ще вірив у «соціалізм з людським обличчям». Плющ знайомив москвичів з українським самвидавом і возив заборонені книжки з Москви до Києва, пов’язуючи український, московський, кримськотатарський і єврейський правозахисні рухи. 1968 року за протести його звільнили з роботи, а 1969-го він став членом Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР.

Діагноз замість вироку

У січні 1972 року Плюща заарештували за «антирадянську агітацію і пропаганду». Суд, на який його навіть не привели, відправив його на примусове лікування. У спецпсихлікарні його сім-вісім місяців «лікували» галоперидолом - сильними ліками від психозів. Його дружина писала звернення й передавала інформацію за кордон. У Франції за нього взявся комітет математиків на чолі з лауреатом Філдсівської премії Лораном Шварцем. 1975 року в Парижі на його захист вийшли математики, фізики й психіатри. Справа Плюща стала таким символом, що навіть Французька комуністична партія, від якої вимагали визначитися, віддалилася від Москви. 1976 року Плюща вислали з СРСР, і західні психіатри визнали його здоровим.

Із Франції - про Україну

У Франції він став закордонним представником Української Гельсінської групи і остаточно відмовився від віри в «добрий» соціалізм. Написав спогади «На карнавалі історії», вів передачі на радіо «Свобода», писав про Тараса Шевченка, Миколу Хвильового, Василя Стуса. 2006 року Україна нагородила його орденом «За мужність». Помер Леонід Плющ 2015 року в Бессежі, у Франції.

Чому це важливо сьогодні

Історія Плюща показала світові, що в СРСР психіатрію використовували, щоб карати за думки. Його звільнили, бо за одну людину вступилися вчені з різних країн - доказ того, що міжнародна солідарність працює. А сам він пройшов шлях від віри в радянський соціалізм до захисту прав людини й України. Кожен, хто боронить правду, може спертися на його приклад: чесність до себе важливіша за зручні переконання.