Михайло Драй-Хмара

Його сонет про лебедів, що ламають кригу, дав київським неокласикам ім'я - «ґроно п'ятірне». Михайло Драй-Хмара - поет, мовознавець-славіст і перекладач, автор збірки «Проростень». Він загинув 1939 року в таборі на Колимі.

Ключові досягнення

Сонет «Лебеді» (1928) - присвята «ґрону п'ятірному» неокласиків

Збірка поезій «Проростень» (1926) - єдина, що вийшла за його життя

Монографія «Леся Українка: життя й творчість» (1926)

Дослідження української, білоруської й сербської літератур та історії слов'янських мов

Переклади з французької, німецької, польської, білоруської та інших мов

Лебеді, що ламають кригу

На тихому озері живуть лебеді. Коли приходять морози й вода береться льодом, вони ламають кригу і не бояться зими. Так починається сонет «Лебеді», який Михайло Драй-Хмара написав 1928 року. А закінчується він зверненням: «О, ґроно п’ятірне нездоланих співців!» Ці п’ятеро - київські неокласики - Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Юрій Клен і сам Драй-Хмара. Радянська влада прочитала вірш як заклик до боротьби, і згодом він став приводом для звинувачень.

Від Драя до Драй-Хмари

Михайло Драй народився 1889 року в селі Малі Канівці на Полтавщині (нині Черкащина), у заможній родині з козацького роду Драїв. Мати рано померла, і чотирирічний Михайло залишився сиротою. Навчався в Колегії Павла Ґалаґана в Києві, потім на історико-філологічному факультеті Київського університету; університет посилав його вивчати архіви за кордоном. Під час Першої світової війни він продовжив навчання в Петроградському університеті. Там його прізвище звучало по-німецькому, і він додав до нього «Хмару».

Учений і поет

Драй-Хмара був славістом: досліджував українську, білоруську й сербську літератури та історію слов’янських мов. Поліглот, він знав 19 мов, серед них давньогрецьку, латину й санскрит. З 1918 до 1921 року він викладав в університеті в Кам’янці-Подільському - саме там почав писати вірші українською, - а згодом повернувся до Києва й очолював слов’янський відділ Інституту мовознавства Академії наук. Учений не цурався спорту: легко перепливав Дніпро й багато мандрував пішки. Вірші писав з 1910 року, але єдина збірка за його життя, «Проростень», вийшла 1926 року. Того ж року побачила світ його книжка «Леся Українка: життя й творчість». Він перекладав з французької, німецької, польської, білоруської та інших мов; його переклади «Божественної комедії» Данте і «Калевали» так і не надрукували.

Арешти і Колима

Уперше Драй-Хмару заарештували 1933 року. Згодом його відпустили, але він утратив роботу. Під час Голодомору він підібрав розпухлу від голоду 15-річну сироту й дав їй притулок. У вересні 1935 року його заарештували знову. На слідстві він єдиний із неокласиків не визнав провини й не обмовив товаришів. 1936 року його засудили у вигаданій справі за «контрреволюційний тероризм» і відправили на Колиму. Там він працював на важких роботах у таборі. За офіційними документами, Драй-Хмара помер 19 січня 1939 року, у 49 років. Та в’язень Михайло Добровольський згадував інше: у квітні 1939 року, коли в таборі розстрілювали в’язнів із шеренги, Драй-Хмара заступив собою молодого студента Володю і загинув замість нього. 1989 року поета реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Сонет Драй-Хмари про лебедів, що ламають кригу й не бояться зими, дав ім’я цілому гурту поетів: вираз «ґроно п’ятірне» досі означає київських неокласиків. Влада прочитала його як заклик до боротьби, але вірш пережив і звинувачення, і табір. Учений-славіст і перекладач Данте й «Калевали», Драй-Хмара ставив українську поезію поруч зі світовою. Його рядки «Ламай традицій віковічну скелю, / Обтрушуй прах невольного життя» звучать для кожного, хто обрав свій шлях і не хоче з нього звертати.