Микола Міхновський

«Самостійна Україна» - так харківський адвокат Микола Міхновський 1900 року назвав промову, що стала програмою боротьби за незалежну державу. Він заснував Українську народну партію, а 1917-го взявся творити українське військо. Його націоналізм досі викликає суперечки.

Промова, що стала програмою

Чи можна вимагати незалежності для країни, якої немає на жодній мапі? Узимку 1900 року на святах пам’яті Тараса Шевченка в Полтаві й Харкові адвокат Микола Міхновський виголосив промови саме про це. Того ж року їх надрукували у Львові брошурою «Самостійна Україна». Головна думка: українці мусять мати власну незалежну державу, а про росію можна сперечатися лише про «засоби і способи боротьби». Брошура стала програмою Революційної української партії.

Син священника з Турівки

Міхновський народився 31 березня 1873 року в селі Турівка (тепер Київщина) у родині сільського священника. Вивчав право в Київському університеті й ще студентом 1891 року став одним із засновників таємного Братства тарасівців. 1899 року переїхав до Харкова й працював адвокатом.

Партія самостійників

Коли більшість РУП відійшла від ідеї незалежності, Міхновський 1902 року допоміг заснувати Українську народну партію. Він написав її програму й «Десять заповідей», а згодом став співавтором проєкту конституції незалежної України.

1917: армія понад усе

Після падіння царату Міхновський доводив, що свободу збереже лише власне військо. Він заснував Український військовий клуб імені Полуботка й допомагав створити полк імені Богдана Хмельницького. Лідери Центральної Ради Михайло Грушевський і Володимир Винниченко тоді сподівалися на федерацію з демократичною росією і не підтримали його; улітку 1917-го Міхновського відправили на Румунський фронт. 1918 року, коли гетьман Павло Скоропадський проголосив федерацію з росією, Міхновський приєднався до повстання проти гетьмана.

За більшовиків його ув’язнили, потім він жив на Кубані, вчителював. Навесні 1924 року повернувся до Києва, і його відразу заарештувало ГПУ. 3 травня 1924 року Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета. Його смерть пов’язують із невпинними переслідуваннями радянської влади.

Дискусії та оцінки

За життя поміркована українська політична спільнота здебільшого вважала Міхновського небезпечним і дивакуватим екстремістом. Історики згадують його складний, запальний характер: він часто сварився і так і не зібрав довкола себе сильного руху.

Найбільше суперечок викликають «Десять заповідей УНП» (1903). Другу з них - «Усі люди твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди - се вороги твого народу, поки вони панують над нами і визискують нас» - ще сучасники критикували як шовінізм. Прихильники Міхновського наголошували на словах «поки вони панують», а дослідники зазначають, що проєкт його конституції не обмежував прав громадян інших національностей; виняток - лише вимога, щоб міністри були українцями з роду. 1904 року він брав участь у спробі підірвати пам’ятник Пушкіну в Харкові.

Одні історики бачать у ньому далекогляднішого політика, ніж провідники Центральної Ради, і вважають його застереження щодо росії актуальними сьогодні. Інші пишуть про нетерпимість до інших і про те, що його ідеї в 1917–1918 роках не знайшли підтримки.

Чому це важливо сьогодні

Коли більшість діячів національного руху вимагала лише автономії, Міхновський наполягав на повній незалежності від росії. Його брошура «Самостійна Україна» перетворила ідею власної держави на політичну програму, а 1917 року він доводив, що свободу збереже лише власне військо, і сам узявся його творити. Його ідеї вплинули на покоління 1920–1930-х років, особливо на Західній Україні та в еміграції. Через сто років після його смерті суперечка про те, як жити поруч із росією, знову стала питанням виживання.