Олекса Влизько - Знай своїх

Як писати вірші, коли не чуєш жодного звуку? Олекса Влизько втратив слух підлітком, а в 19 років уже мав премію за першу збірку. Футурист, закоханий у море й мандри, він писав про радість життя. У грудні 1934 року його розстріляли в Києві.

Поет, який не чув

Уявіть поета, який не чує ані музики, ані шуму моря, ані власного голосу. Таким був Олекса Влизько. Він народився 1908 року на станції Боровенка в Новгородській губернії росії, де його батько служив дяком. 1917 року родина переїхала на батьківщину діда, у село Сигнаївку на Звенигородщині (нині Черкащина). Там підліток і втратив слух: за різними даними, через хворобу або після того, як разом із братами опинився в крижаній воді. Відтоді книжки стали для нього головним вікном у світ.

Юний і вже геніальний

Із матір’ю Олекса перебрався до Києва і вступив до Київського інституту народної освіти. 1925 року журнал «Глобус» надрукував його перший вірш «Серце на норд». Уже за два роки вийшла збірка «За всіх скажу», і 19-річний автор отримав за неї премію. Сучасники згадували його «глухим, але страшенно балакучим»: він вривався до редакції журналу «Молодняк», мов метеор. Про нього пишуть, що він був зовсім юним і вже геніальним, тож коли Влизько перейшов до футуристів і почав писати для «Нової генерації», колишні товариші сприйняли це як зраду.

Море, мандри й сильні люди

У віршах Влизька багато радості, моря як стихії й відчайдушних людей із сильним характером. Він і сам шукав пригод: 1928 року мандрував Німеччиною, згодом - горами Паміру. За кілька років він видав низку збірок, серед них «Живу, працюю!» і «Книга балад» (обидві 1930), і шукав нових форм для української поезії.

Грудень 1934 року

1 грудня 1934 року в Ленінграді вбили більшовицького керівника Сергія Кірова, і влада відповіла новою хвилею терору. Влизька заарештували разом із великою групою діячів української культури, серед них Григорій Косинка, Дмитро Фальківський і Кость Буревій. Їх звинуватили у вигаданій «терористичній» діяльності. Виїзна сесія військового суду засудила до розстрілу 28 людей, і в грудні 1934 року їх розстріляли в Києві. Олексі Влизьку було 26 років. 1958 року його реабілітували, а 1963-го вийшли його «Вибрані поезії».

Чому це важливо сьогодні

Олекса Влизько довів, що глухота не зачиняє дверей у поезію: хлопець, який не чув жодного звуку, у 19 років уже мав премію за свою першу книжку. Він приніс в українську поезію море, далекі дороги й захват від життя. Його обірвали на самому початку, і разом із ним Україна втратила цілу недописану поезію. Кожен, кому доводиться долати власну перешкоду, може згадати Влизька: талант і впертість сильніші за обставини.