1903–1937

Гео Шкурупій

Поет-футурист, «король футуропрерій»

Поет, Письменник

Хто назвав себе «королем футуропрерій»? 19-річний киянин Гео Шкурупій, поет-футурист, який писав не про село, а про місто, потяги й машини. Його вважають автором першого українського детективного оповідання. 1937 року радянська влада його розстріляла.

Ключові досягнення

  • Збірки поезій «Психетози» (1922), «Барабан» (1923), «Жарини слів» (1925), «Море» (1927)
  • Роман «Двері в день» (1929), який називають першим експериментальним романом в українській літературі
  • Детективне оповідання «Провокатор», яке вважають першим в українській літературі
  • Сценарії фільмів «Синій пакет» (1926) і «Спартак» (1927)
  • Редактор альманаху «Авангард» київської філії «Нової генерації»

Король футуропрерій

1922 року вийшла тоненька збірка віршів «Психетози». На обкладинці гордо стояло: «король футуропрерій Гео Шкурупій», а ще - «вітрина третя», хоча книжка була першою. Наступну збірку, «Барабан», він випустив як «вітрину другу». Реклама обіцяла «слова залізні й фарфорові» оптом і вроздріб у найбільших містах світу та застерігала: «Бережіться підробок!». Авторові було дев’ятнадцять. Так в українську поезію ввірвався один із найзухваліших її футуристів.

Син машиніста

Георгій (Юрій) Шкурупій народився 20 квітня 1903 року в Бендерах, тоді в Бессарабській губернії. Його батько був залізничним машиністом, мати вчителькою, і дитинство хлопця минало на станціях. 1913 року родина оселилася в Києві. Після гімназії Георгій рік провчився на медичному факультеті університету, але обрав літературу. У редакції газети «Більшовик» сімнадцятирічний юнак познайомився з Валер’яном Поліщуком і пристав до його групи «Гроно». Перші вірші він підписував «Георгій», а згодом став на французький манір «Гео».

Права рука Семенка

Восени 1921 року до Києва приїхав Михайль Семенко, лідер українського футуризму, і Шкурупій став його найближчим соратником. Він запропонував слово «панфутуризм», щоб показати, що український футуризм ширший за російський, і був активним у групах «Аспанфут», «Комункульт», а згодом «Нова генерація». Він писав про міста, заводи, потяги й семафори, а в літературних суперечках різко критикував неокласиків, насамперед Миколу Зерова. За три роки вийшло три його поетичні збірки, і 22-річного Шкурупія назвали вундеркіндом української літератури.

Кіно на папері

Шкурупій працював редактором і сценаристом на кінофабриках: за його сценаріями зняли фільми «Синій пакет» (1926) і «Спартак» (1927). Його прозу порівнювали з кіно: швидка зміна сцен, монтажні переходи. Його вважають автором першого українського детективного оповідання, «Провокатор», а роман «Двері в день» (1929) - першим експериментальним романом в українській літературі. Як керівник київської філії «Нової генерації», він редагував альманах «Авангард», де вперше надрукували сценарій фільму «Земля» Олександра Довженка.

1934–1937

1930 року Шкурупій їздив українськими селами з бригадами «колективізаторів». Потім вийшла його книжка «Зима 30-го року», суміш віршів і прози, де він висміював голів новостворених колгоспів. Поет Яр Славутич припускав, що саме вона стала причиною арешту. 3 грудня 1934 року Шкурупія заарештували в Києві й звинуватили в належності до «київської терористичної організації ОУН». Він усе заперечував і скаржився на незаконні методи слідства, але у квітні 1935 року військовий трибунал засудив його до 10 років таборів. Дружину й сина виселили з Києва. Покарання він відбував на Соловках. 1937 року особлива трійка НКВС засудила його до розстрілу разом із 509 іншими в’язнями, і 8 грудня 1937 року Гео Шкурупія розстріляли, у 34 роки. За різними даними, це сталося під Ленінградом або в карельському урочищі Сандармох; точне місце поховання невідоме. Після смерті Сталіна дружина домоглася перегляду справи, і поета реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Гео Шкурупій довів, що українська література може бути модерною, міською і зухвалою. Він приніс у неї потяги, заводи й ритм великого міста, а в прозу - прийоми кіно, детектив і експеримент. Влада десятиліттями викреслювала його ім’я, але його вірші знову звучать, навіть як сучасні пісні. Кожен, хто шукає для української культури нові форми, продовжує те, що почали футуристи 1920-х.