Валер'ян Підмогильний

Що стається з людиною, яка з села приходить у велике місто? Про це роман «Місто» (1928) - найвідоміша книжка Валер'яна Підмогильного. Прозаїк і перекладач, він переклав українською Бальзака, Мопассана й Анатоля Франса. 1937 року його розстріляли в Сандармосі.

Ключові досягнення

Роман «Місто» (1928) - про зустріч села й міста в добу непу

Роман «Невеличка драма» (1930; окремою книжкою - Париж, 1956)

Переклади французької прози: Бальзак, Дідро, Анатоль Франс, Мопассан, Стендаль, Меріме

Словник «Фразеологія ділової мови» (1926) - разом з Євгеном Плужником

Оповідання про голод 1921–1923 років («Собака», «Проблема хліба», «Син»)

Хлопець із Чаплів

Валер’ян Підмогильний народився 1901 року в селі Чаплі під Катеринославом, нинішнім Дніпром. Навчався в катеринославському реальному училищі й друкуватися почав ще школярем, під псевдонімом «Лорд Лістер». 1919 року катеринославський журнал «Січ» надрукував його оповідання «Ваня» і «Гайдамаки», коли авторові було 18 років. А наступного року вийшла його перша збірка з гучною назвою «Твори. Том 1».

Голодні роки

Підмогильний учителював у голодні 1921–1923 роки в трудовій школі у Ворзелі під Києвом: викладав українську мову. Про голод тих років він написав оповідання «Собака», «Проблема хліба» і «Син».

«Місто»

У Києві Підмогильний працював у видавництвах і в редакції журналу «Життя й революція», а 1924 року став одним з організаторів літературної групи «Ланка» (з 1926 року - «МАРС»). 1928 року вийшов його роман «Місто» - про зустріч села й міста в добу непу, нової економічної політики 1920-х років. Критики гостро нападали на його твори, зокрема й на «Місто», а 1930 року його звільнили з посади редактора.

Бальзак українською

Підмогильний переклав українською твори Бальзака, Дідро, Анатоля Франса, Мопассана, Стендаля, Вольтера й Меріме, а також редагував 15-томне видання Бальзака й 25-томне - Франса. Ці переклади помітно вплинули на українську літературу 1920-х років. Його останній роман, «Невеличка драма», друкувався 1930 року в журналі, а окремою книжкою вийшов аж 1956 року в Парижі.

Соловки і Сандармох

Підмогильного заарештували 8 грудня 1934 року як члена нібито «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями». Його ув’язнили в Соловецькому таборі. Там 2 лютого 1936 року, якраз у день народження Підмогильного, помер його найближчий товариш Євген Плужник. Особлива трійка Ленінградського управління НКВС засудила його до розстрілу. Серед в’язнів-українців, яких тоді розстріляли в урочищі Сандармох у Карелії, були Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров і Лесь Курбас; Підмогильного розстріляли 3 листопада 1937 року. 1956 року його реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Підмогильний написав роман про те, що переживає людина, яка з села приходить у велике місто, і це питання знайоме кожному, хто колись переїжджав. Його переклади дали українському читачеві Бальзака, Мопассана й Анатоля Франса рідною мовою і помітно вплинули на українську літературу 1920-х. В оповіданнях він лишив свідчення про голод 1921–1923 років. Режим його розстріляв, але не зміг забрати те, що він написав і переклав: це й сьогодні можна прочитати українською.