Михайло Яловий - Знай своїх

Читачі знали його як Юліана Шпола, а справжнє ім'я - Михайло Яловий. Поет, прозаїк і драматург, перший президент ВАПЛІТЕ й друг Миколи Хвильового. Його арешт у травні 1933 року відкрив хвилю репресій проти української інтелігенції. 1937 року його розстріляли.

Ключові досягнення

Співзасновник і перший президент ВАПЛІТЕ (1925)

Разом із Михайлем Семенком і Василем Алешком заснував «Ударну групу поетів-футуристів» (1921)

Збірка поезій «Верхи» (1923), комедія «Катина любов, або Будівельна пропаганда» (1928), роман «Золоті лисенята» (1929)

Учасник Всеукраїнської правописної конференції 1927 року в Харкові, яка ухвалила єдиний український правопис

Один із найгостріших полемістів Літературної дискусії 1925–1928 років

Хто ховався за Юліаном Шполом

Юліан Шпол - так підписував свої книжки один із найпомітніших письменників Харкова 1920-х. Справжнє його ім’я - Михайло Яловий. Він народився 1895 року в селі Дар-Надежда, нині на Харківщині. Навчався на медичному факультеті Київського університету, а після революції 1917 року поринув у політику: був есером, потім боротьбистом, очолював повітове земство на Костянтиноградщині.

Футурист, поет, романіст

Перші твори Яловий підписував псевдонімом «Михайло Красний». Разом із Михайлем Семенком і Василем Алешком він 1921 року заснував «Ударну групу поетів-футуристів». Потім вийшли його збірка поезій «Верхи» (1923), комедія «Катина любов, або Будівельна пропаганда» (1928) і роман «Золоті лисенята» (1929). Він написав і сценарій фільму «Василина» за твором Івана Нечуя-Левицького, а московські видання закидали стрічці формалізм.

ВАПЛІТЕ і Хвильовий

Яловий був близьким другом і однодумцем Миколи Хвильового. 1925 року вони серед інших заснували ВАПЛІТЕ - Вільну академію пролетарської літератури, і Яловий став її першим президентом. У Літературній дискусії 1925–1928 років він був одним із найгостріших полемістів і обстоював самобутність українського мистецтва; 1926 року надрукував статтю «Санкт-Петербурзьке холуйство». 1927 року брав участь у Всеукраїнській правописній конференції в Харкові, яка ухвалила єдиний український правопис.

Арешт, що став сигналом

Ялового заарештували в травні 1933 року. Його звинуватили, зокрема, в тому, що він нібито був польським шпигуном і терористом. З його арешту почався погром української інтелігенції, який очолив партійний керівник Павло Постишев. Невдовзі після арешту друга Микола Хвильовий покінчив із собою. Восени 1933 року Ялового засудили до 10 років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. 9 жовтня 1937 року його вдруге засудили, цього разу до розстрілу, і 3 листопада 1937 року розстріляли. Щодо місця джерела розходяться: найчастіше називають урочище Сандармох у Карелії, а деякі - місто Лодейне Поле. 1957 року Ялового реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Михайло Яловий був серед тих, хто в 1920-х творив у Харкові нову українську літературу, від футуристичних віршів до роману. Він брав участь у конференції, яка ухвалила єдиний український правопис, тож його праця є і в правилах, якими користувалися наступні покоління. Його арешт 1933 року став одним із перших ударів по поколінню, яке згодом назвали Розстріляним відродженням. 2025 року його псевдонім, Юліан Шпол, з’явився на пам’ятній монеті.